Автор невідомий - Книга про причини

vivum, rationalitas (6), superius aeternitate, cum aeternitate, post aeternitate (19), causa prima, intelligentia, anima (20–22), operatio animalis, intellectibilis, divina (27), cogitatio, meditatio, sensus (61), intelligentia, anima, natura (84), scientia divina, intellectibilis, animalis (88), intelligentia, intelligere, intellectum (110), infinitum primum purum, infinitum, finitum (129), ens primum, vita prima, intelligentia prima (143), agens, agere, factum (159), causa prima, substantia simplex/stans per essentiam suam, substantia composita/destructibilis (181), substantia supra tempus, substantia non superfluit tempus, substantia superfluit tempus (204), substantia fixa, substantia media, substantia vilis (204–207).(обратно) 92

7 Слова «ближча» і «дальша» причина позначають послідовний ланцюг каузальності.

(обратно) 93

8 Термін vehementius вказує на інтенсивнішу дієвість, потужнішу впливовість.

(обратно) 94

9 Уживається слово removere, яке можна розуміти у сенсі процедури абстрагування (via remotionis).

(обратно) 95

10 Термін «буття» позначає тут суще (те, що існує). Автор «Книги про причини» чітко не розрізняє терміни esse і ens.

(обратно) 96

11 Термін «річ» (res) передусім вказує на певну сферу дійсності, на певний онтологічний регіон. У такому значенні цей термін уживає ще Рене Декарт.

(обратно) 97

12 Барденгевер перекладав цей термін як jedes wirkliche Sein, натомість в англійських перекладах уживаються звороти higher being і transcendent being (Тейлор, Ґвальярдо). Те, що позначене у «Книзі про причини» як esse superius, у Прокла позначається терміном τὸ ὄντως ὄν (що можна передати як «істинно суще», «справжнє суще»).

(обратно) 98

13 Це твердження, на перший погляд, майже повністю подібне до тези Прокла: «Все істинне суще існує або до вічності, або у вічності, або причетне вічності» (Elementatio theologica 88). У Liber de causis розширюється формулювання першої тріади «до вічності» за рахунок подвоєння: aut est superius aeternitate et ante ipsam. Схоже на те, що автор «Книги» хоче точніше позначити перший елемент тріади, показуючи, що «вище буття» вивищується над вічністю. Окрім того, автор Liber de causis модифікує думку Прокла: він пов'язує тріаду «понад вічністю — разом із вічністю — після вічності» з Першопричиною, умом і душею.

(обратно) 99

14 На відміну від Прокла (Elementatio theologica 53; 88–87), автор «Книги про причини» ідентифікує Першопричину з буттям. Отож ідеї, що артикулюються у цьому фрагменті, ближчі до монотеїстичного тлумачення дійсності. І хоча, як зазначалося, автор «Книги» термінологічно не розрізняє esse і ens, ця відмінність значень з очевидністю випливає з самого контексту. У цьому твердженні esse вживається у значенні первинного, або автентичного буття, буття самого по собі (яке Тома Аквінський позначатиме терміном ipsum esse).

(обратно) 100

15 У тексті вживається термін intelligentia. Він відповідає грецькому терміну νοῦς. У сучасному німецькому перекладі Андреаса Шенфельда цей термін традиційно передається словом der Geist (с. 7). Барденгевер у перекладі 1882 р. адаптує латинський термін: Das Sein, welches mit der Ewigkeit ist, ist die Intelligenz. Англійський перекладач Тейлор іде тим самим шляхом: The being that is with etemity is Intelligence. Польські перекладачі Софія Бжостовська і Мечислав Ґоґач також уживають слово inteligencja: Lecz bytowanie, które jest z wiecznością, jest inteligencją. Цікаво, що Альберт Великий у своєму коментарі до «Книги про причини» вживає грецьке слово νοῦς. І німецькі перекладачі Альбертового коментаря (див. бібліографію) у своєму перекладі відтворюють цей грецький термін.

Тома Аквінський вважає, що терміном intelligentia позначаються духовні субстанції, тобто ангели. У Summa theologica І, q. 79, а. 10 с.а. він пояснює: «У деяких книгах, перекладених з арабської, відокремлені субстанції, які ми називаємо ангелами, звуться „інтелігенціями“ (intelligentiae vocantur). Мабуть, тому що мислення таких субстанцій завжди перебуває в актуальному стані (propter hoc, quod huiusmodi substantiae semper actu intelligunt). Натомість у книгах, перекладених з греки, вони називаються „інтелектами“ або „умами“ (dicuntur intellectus seu mentes)».

(обратно) 101

16 В Elementatio theologica Прокла це формулюється так: «Усі божественні душі мають три чини (πᾶσαι αἱ θεῖαι ψυχαὶ τριπλᾶς ἔχουσιν ἐνεργείας): одні — [просто] як душі, другі [чинять як такі], що сприймають божественний ум, а треті — [як такі, що] походять від богів».

(обратно) 102

17 Під пізнаванними «речами» (res) тут розуміються інтелігібельні форми як прообрази, або парадигми чуттєвих речей.

(обратно) 103

18 Дієслово «творити» (creare), яке вживає автор «Книги про причини», є промовистим свідченням креаціоністичних і монотеїстичних ідей трактату. Бог прямо називається творцем (див. 173–175). Цікаво порівняти зазначені фрагменти з Elementatio theologica 125, 129 і 137. Фраза Causa prima creavit esse animae mediante intelligentia є найбільш дискусійною у середовищі латинських середньовічних інтелектуалів.

(обратно) 104

19 Можна замість «те, що попід нею» використати й більш уживаний в цьому контексті термін «субстрат». Наприклад, Барденгевер уживає зворот machte sie dasselbe gleichsam zu dem Substrate der Intelligenz.

(обратно) 105

20 Вживається слово efficit у значенні «здійснює», «виконує».

(обратно) 106

21 Твердження IV відрізняється від позиції Прокла у двох важливих аспектах: 1) у цій частині «Книги»