Григорій Іванович Лешченко - Ухилянт у Канаді, Григорій Іванович Лешченко

збирали полуниці в Польщі, трудилися на нелегальній взуттєвій фабриці в Італії. Найбільше грошей отримував дядько - безбожник, який пів життя вбивав курей на птахофабриці у Великобританії й відправив на той світ сотні тисяч душ милих пташок.

Щоб примусити рідних заткнутися, зять цілий день просидів за комп’ютером і радився з ними за скільки мільйонів краще купити яхту у Канаді. Наступного дня поїхав у Канаду «керувати та заробляти мільйони на яхту», а, точніше, як виявилося, пиляти бетон та тягати візок зі 100 – кілограмовими плитами, а всі зароблені гроші до копійки витрачати на оплату оренди та купівлю продуктів. Повітряний замок під назвою Канада, збудований фантазією зятя, почав розвіюватися. Замість замку з благородними лицарями і прекрасними дамами зять опинився серед будівельників на найважчих роботах.

Як зятю стати великим начальником у Канаді? Звісно, відповідь проста: якщо так продовжуватиме, то ніяк! Людина не має абсолютно ніяких даних для роботи керівником, може лише знущатися з підлеглих чи морочити правильними словами їхні голови. Керує зять дуже просто. Командирським голосом дає команди. Коли його не слухаються, перебивають, ігнорують або посилають якомога далі, то біситься, ображається на все життя та мстить. А ще дуже хоче «дати в морду». Все це дуже нагадує менталітет росіян. Зять не здатен керувати людьми, може лише показувати свою зверхність, хвастатися та знущатися з підлеглих. І це біда багатьох вихідців з країн колишнього Радянського Союзу, де багато керівників були саме такими. Некомпетентні радянські керівники – неуки, базіки, грубіяни й садисти - докерувалися до того, що втратили свою країну.

Зять приїхав до Канади, бо його знайомий власник будівельної компанії, де працює лише 4 співробітники, пообіцяв влаштувати його менеджером у свою будівельну бригаду. Бізнесмен жартома мав на увазі, що, коли чоловік так дуже хоче бути начальником, то бригадир оформить його менеджером, а зять працюватиме підсобним робітником - буде напохваті: пилятиме бетон, таскатиме важкі будівельні матеріали, одним словом, принеси – подай. Топ – менеджер Принеси - подай. Власник обережно натякнув зятю, що з часом він, звісно, стане, «заступником, а потім і директором будівельної компанії, з кількома мільйонами доларів річного обороту». Будівельні боси знають які саме слова потрібно говорити іммігрантам, щоб ті погодилися виконувати важку роботу, особливо, підсобних робітників.

Канадські роботодавці з України теж вас можуть захотіти надурити, щоб працювали на них за якомога нижчу погодинну оплату. У Канаді ніхто не здивується, якщо вам наобіцяють, що завгодно, а потім не дотримають слова та навіть не поморщаться. Таке тут звична справа. Зазвичай, українці - шахраї беруться допомагати переїхати до Канади недалеким простакам, які не знають мови і мають небагато шансів її вивчити. Зате мають достатньо здоров’я, щоб тягати будівельні матеріали та виконувати ту важку роботу, яку відмовляються виконувати канадці та трохи розумніші іммігранти.

Зятю дуже кортить стать начальником, а тут ще й прочитав в Інтернеті, що багато кар’єристів завдяки інтригам «з’їли» своїх керівників і отримали їхні місця. Тож на першій роботі почав інтригувати проти помічника власника будівельної компанії. Помічник, доки працював у цій компанії, то встиг зробити вже перші внески й взяти в іпотеку кілька будинків біля Торонто. Власник був і не проти позбавитися свого помічника, який забагато краде, коли передає хабарі менеджерам більших будівельних компаній. Від них отримує замовлення на виконання найдурнішої будівельної роботи. Коли власник почав вислуховувати нескінченну балаканину зятя про те, що потрібно жити чесно і не порушувати закон, то відмовився від цієї ідеї та почав думати про те, як розпрощатися з таким чи то святим, чи то ангелом.

Власнику будівельної компанії допоміг випадок: зять познайомився з директором фірми з встановлення камер спостереження і зачарував того своєю красою та красномовством. Директор теж мав помічника, який контролює співробітників. Помічник теж передає хабарі більшій компанії, яка невеликі замовлення віддає фірмі. Зять почав фантазувати, що хазяїн може вигнати свого помічника, щоб звільнити місце для нього. Зять перестав гробити власне авто, бо отримав службовий мікроавтобус. Раніше на цьому мікроавтобусі працював іммігрант, якого вигнали, а замість нього мав працювати зять.

Зранку у вихідний день іммігрант зі своєю вагітною дружиною приїхав, щоб передати мікроавтобус. Попросив відвезти їх додому. Зять уже відчував себе помічником власника фірми. Почав тренуватися як знущатися та принижувати, щоб люди його боялися та слухалися, а насправді ненавиділи. Кілька годин зять читав лекцію іммігранту як негарно зробив, що його розбудив. Зять нізащо не буде відвозити колишнього співробітника додому, бо його звільнили і т.д. Іммігрант пояснював, що він без роботи. У них немає грошей на таксі. Дружина себе погано почуває. Хазяїн обіцяв, що зять відвезе його додому. Нарешті з хазяїном зв’язалися телефоном і бос підтвердив свої слова. Цирк! А рідня зятя тоді зрозуміла, що таке іспанський сором. Тож зять отримав легку офіційну роботу, після сплати всіх податків мав чистими 30 доларів. Ми раділи за нього і були щасливі, але зять і тут усе зіпсував, бо, як і на попередній роботі, теж захотів стати начальником.

Коли зять серйозним гарним голосом любить розповідати, що в Києві налагодив великий бізнес, заробляв мільйони, знає як вести справи, то у канадських підприємців українського чи російського походження горять очі й вони вже підраховують надприбутки, які красень їм порадить як заробляти. Директор компанії зі встановлення камер спостереження, може був і не проти мати такого красномовного помічника, тож для початку почав запитувати в зятя як йому покращити бізнес. Недовго думаючи, зять відразу запропонував мордувати людей бюрократією. Щоб кожен з трьох співробітників невеличкої фірми погодинно розписував яку саме роботу і скільки хвилин виконував. Співробітники й зять почали ходити з блокнотами й розписувати кожен свій крок. Колеги почали ненавидіти зятя.

У Канаді на роботі ніхто нікуди не поспішає, роботу розтягують, як можуть, бо оплату отримують погодинно. Трапляється, працівники ходять на роботі, як на уповільнених кінокадрах і не дуже зрозуміло робітник стоїть на місці чи йде, але однозначно він рухається, а значить працює і йому мають за це нараховувати гроші. Людина може замість кількох секунд кілька годин закручувати шуруп, але вона ж не зупиняється, не відпочиває, не говорить телефоном, вона - працює! Які претензії? І гроші капають! Сім’я співчуває зятю, який повинен зрозуміти: коли не маєш відповідної освіти та позитивного досвіду, то спершу потрібно хоч спробувати розібратися у справі, а потім уже давати поради босу, як краще вести бізнес.

Щоб підтвердити свою здатність контролювати людей, зять повідомив босу, що всі співробітники крадуть кабель.