Метьюз Джейсон - Червоний горобець

Нейта, застрибнула на свою подушку і вляглася. Звали собаку Руді. Маркус був високим, більше шести футів, і мав широкі плечі. Під густими бровами ховались чисті блакитні очі. На його шиї виднілися міцні м’язи, а над ними — гостре підборіддя. Рухався він легко, атлетично. Він лисів, і залишки свого волосся носив дуже коротко підстриженими. Його рукостискання було міцним. Він був одягнений у темно-синій спортивний костюм та чорні кросівки. На грудях олімпійки, зліва, був пришитий маленький прапор Фінляндії.

— Через дорогу, у дворику? — спитав Нейт. — Лавка біля сходів?

— Молодець, — сказав Маркус. — Не знав, що ти помітив.

Він усміхнувся й наповнив третю склянку шнапсом.

— За твоє здоров’я, — сказав Маркус і осушив склянку, дивлячись Нейтові у вічі.

Нейт згадав їхнє резюме. АРЧІ та ВЕРОНІКА становили ядро команди спостереження в резидентурі Гельсінкі майже сорок років. Тепер обоє були на пенсії. АРЧІ підпрацьовував слідчим у фінській податковій адміністрації, а ВЕРОНІКА — бібліотекаркою. Їхня робота була такою ефективною просто тому, що вони поєднували різні погляди на роботу на вулиці з інстинктами, які підказували, що кролик зробить далі. Звісно ж, вони знали місто та систему метро, як свої п’ять пальців, позаяк зростали разом із цим містом.

Уперті, обережні, терплячі та досвідчені, вони могли опрацьовувати ціль місяцями, не видаючи себе. Їхній стиль стеження Ґейбл називав «скоріше піклуванням дружини, аніж лікаря».

Нейт і Ряйкьоннени накидали розклад стеження за Домінікою — вони спостерігатимуть нерегулярно, в ретельно обрані години — вечори після роботи, вихідні, — коли існує вірогідність, що станеться щось цікаве. Нейт слідкував за їхньою роботою здалеку. В один день — в’язані шапки, рукавиці та парки, в інший — ділові костюми та парасольки. Велосипеди з дзвониками та Руді на повідку. Невиразний сірий компактний «вольво», моторолер з кошиком. Іноді вони йшли разом, тримаючись за руки, іноді — окремо. Одного дня Яана зайшла за Домінікою до магазину з ходунком. АРЧІ й ВЕРОНІКА використовували всі методи спостереження — переслідувальне, статичне, підпорядковане, перехресне, паралельне й навіть «чехарду».

Нейт зустрівся з ними знову за два тижні. Вони зробили кілька знімків. Маркус підсумував тимчасові результати. Його звіт був чітким і точним. Яана почасти втручалась, додаючи свої коментарі.

— По-перше, — сказав Маркус, — ми переконані, що поки що вона не виявила нас і не підозрює про спостереження.

Він знизав плечима.

— Вона молода, та ми помітили, що на вулиці вона поводиться дуже майстерно. Не вдається до звичайних трюків і добре переміщується, користуючись своїм оточенням. Я б сказав, що на вулиці її навички значно вище середніх. Вона вже добре знає місто. Лише раз ми бачили, як вона користується конкретними методами конспірації, — сказав Маркус, дивлячись на Яану. — Вона чекає в бельетажі готелю «Торні», через дорогу від басейну «Yrjӧnkatu», спостерігаючи за тобою. Після твого прибуття сидить іще кілька хвилин, а потім заходить сама.

— Маркус зі мною не згоден, — сказала Яана, — та гадаю, вона не оперативниця. Не працює з агентами й не бере участі в оперативній підтримці резидентури. Оперативної роботи в неї немає.

Яана поглянула на Маркуса, очікуючи на його репліку.

— Звісно ж, у неї є робота, — сказав Маркус. — Просто ми її ще не визначили. Треба більше часу.

— Одне я можу сказати точно, — промовила Яана, ігноруючи Маркуса. — Вона самотня. Повертається з посольства прямо до своєї маленької квартири. Купує продуктів на одну особу. У вихідні гуляє сама.

— Ви не помітили, чи стежать за нею? — спитав Нейт. — Можливо, хтось із резидентури приглядає?

— Нам здається, що ні, — сказав Маркус. — Вона чиста. Ми й далі шукатимемо будь-які ознаки того, що вони за нею наглядають.

— Я планую й надалі зустрічатися з нею, — сказав Нейт. — Знадобиться ваша допомога, треба буде відстежити наші зустрічі поза басейном.

Маркус кивнув.

— Чим більше про неї дізнаєшся, тим цікавіше стає. Особ­ливо нас цікавить, чим вона займається після ваших зустрічей. Адже саме в цей час вони завжди телефонують або зустрічаються з офіцером посольства. За можливості, розповідай нам про свої плани. Якщо хочеш, ми можемо підказати кілька гарних ідей, де з нею краще зустрітися, — сказав Маркус.

— І останнє, — сказала Яана, наливаючи ще одну склянку шнапсу. — Якщо пробачиш, вона здається гарною людиною, милою дівчиною. Їй потрібен друг.

Маркус поглянув на неї, а потім знову на Нейта, запитально піднявши брови.

***

Нейт переглянув звіти АРЧІ та ВЕРОНІКИ з Ґейблом.

— Добре, стежте за нею, особливо якщо її підтримує хтось із посольства, — сказав Ґейбл. — Якщо помітите, що в неї є підтримка, значить, можливо, вона на операції, і, може бути, що її ціль — ти.

— Це неможливо, — сказав Нейт. — Ні, неможливо.

— Мене тішить твоя впевненість. Та все ж наглядайте за нею пильно. Не поспішайте, але й не спіть.

Нейт поставив собі за мету бачитися з Домінікою поза басейном принаймні раз на тиждень. Він прогулювався містом, шукаючи місця, де можна зустрітися непомітно. Після роботи вони ходили в підвальні бари, пили каву суботніми ранками, обідали по неділях у віддалених кафе. Садови її на стілець спиною до кімнати. Росіяни з посольства були по всьому Гельсінкі, і Нейту хотілось уникнути випадкових зустрічей. Розвивай стосунки, лишай усе в таємниці, завжди приходьте окремо і йдіть окремо. Забудь про телефони, варіюй маршрути, розвивай стосунки. Марна трата часу.

Домініка користувалась власними методами конспірації. Перевіряла вулиці на предмет стеження, крокуючи містом на їхні зустрічі. Фіни оглядалися на вродливу темноволосу дівчину, яка підіймається ескалатором чи звертає на засніжену алею, або ж просто дивиться з іншого боку вулиці, як Нейт прибуває до їхньої кав’ярні, рахуючи голови, вдивляючись в обличчя, відзначаючи капелюхи й пальта.

Вони пізнавали одне одного. На кількох останніх зустрічах вони розмовляли, справді розмовляли — природний розвиток подій, коли проводиш час разом. Домініка вважала Ней­та чесним, природним, розумним. Він не був nekulturny. Та все ж він був американцем. Його коментарі з приводу життя у Москві були не зовсім щирі, звісно, він приховував той факт, що працював із російським секретним агентом. Домініка особливо не зважала на його коментарі стосовно Росії, хай навіть і розуміла, що почувається майже так само. «Ну ж бо, зберися», — казала вона собі. З ним треба було проводити більше часу, і далі зосереджуючись на його схемах. Вона мусила визначити, коли він займається оперативною діяльністю.

Домініка відчувала тиск. Якщо найближчим часом не станеться прориву, враховуючи, як на неї сунуть Центр та Волонтов, може, варто обдумати фізичний підхід? «Nelzya!» — подумала вона. Ні, ніколи. Він привабливий, відкритий та з гарним почуттям гумору. Але забудь про це.

Скільки зустрічей у них уже було? Нейт з нетерпінням очікував на Домініку, та він не сподівався, що зможе в чомусь її переконати. Вона була непохитна. Сотня машин спостереження в Москві його не хвилювала, натомість його турбували речі, здатні її мотивувати. Якщо вона й була оперативницею, Нейт не міг цього визначити. Здавалося, що в Гельсінкі вона приїхала, просто щоб набратися досвіду, а це – безглуздо. Зв’язок із СВР надто важливий, саме через цю деталь вона й була цінною мішенню для вербування. Потрібно діяти якнайшвидше, бо терпіння Форсайта могло скінчитися, а Ґейбл уже