Люба Ковальчук - Тобі, мій Герою, Люба Ковальчук

Всі слова вже сказані, написані, почуті.
Мовчання.. Ледь у тиші вистукує втомлене серце.
Гучність на всю.. На самоті б із собою побути,
Змити б бруд душевний водою з криштального джерельця...

Стіни.. Високі, незламні з найміцнішого каміння,
В мізерному й такому просторому світі.
Все глибше й чуттєвіше, мов струни коріння,
Розквітають в саду зовсім інші вже квіти.

Не одиноко, і зовсім інші уже сподівання,
Є ціль, є впевненість, є сила і мета.
Але ховається в далекому кутку душі лише одне бажання,
Жіноча слабкість, ніжність й доброта..

В голові дзвоником кричить вічне питання:
«Чому так? Все кинув й різко так назавжди відійшов,
Кому залишив нас, й наше палке кохання?»
Скільки посіяно по світу нездійснених розмов..

14.01.2023