Юлія Богута - Неонова, Юлія Богута

Ця війна розпочалась із зброї

...поміж пальцями тане час. Знову вибухи, кулі і рани. 
Знову хтось відбирає життя і кидає до свого карману,
Наче це лиш якесь лахміття. Наче це лиш якесь сміття. 
Я дивлюсь на жахливу реальність, де руйнують чужі укриття,
Навіть знаючи те, що там діти. Навіть бачивши скільки їх там. 
По горлянці стікають ліки, застрягає в душі есцитам,
Не приймаючи всю цю жорстокість, відторгаючи дурість істот. 
Люди йдуть босоніж по руїнам, розкриваючи в стогоні рот,
А над ними летять чорні зграї ненароджених миром куль. 
Я не знаю навіщо в них злодій ненароком вогонь вдихнув. 
Я не знаю, і знати не хочу скільки ті відберуть перших слів. 
Най би хтось їх своїми руками до землі відпочити схилив. 
Щоб не бачили крові та болі. Не вбивали маленькі серця. 
Ця війна розпочалась із зброї, та закінчать її лиш слова.
 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍