ЛІдія Тугай - Вовчиця , ЛІдія Тугай

Маша трохи помовчала, зосереджено дивлячись на пару, що піднімалася з чашки кави.

– Я піду до зграї. В дім... до батька, – нарешті сказала вона, її голос ледь помітно затремтів. Очі наповнилися слізьми, але вона швидко стрималася, ховаючи хвилювання за короткою усмішкою.

Соллі обережно доторкнулася до її руки, ніби кажучи, що поруч є підтримка. У повітрі відчувалася тепло і турбота – такі потрібні в ці моменти.