КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА - Гібридні дракони, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА

      Тим часом, перед очима мандрівників у часі з’явилася надзвичайно гарна панянка, у небесно-бірюзовому кримськотатарському одязі, яка збирала минулорічний кизил.

     - Очам своїм не вірю, - сказала панянка, і Алан, якби не був закоханий у іншу, одразу б закохався у цей солодкий голос. – Сам Йел пожалував.

      - Так і будеш: нехтувати розумним Джином? – Запитав Йел. – Я ж кохаю тебе, з самої глибини мого Джинового серця.

      - Кохаєш? Якби кохав, то давно б приніс едельвейс з Монблану, - відрізала крижаносердна панна-Джин.

      - Змилуйся, красуне. Де я, а де той дурний Монблан!

      - Чоловіки, звичайно, підступні істоти, - вставила свої декілька копійок Фрося, хоча її про це ніхто не просив, - але треба вимірювати їхню відданість не лише геройськими вчинками, але повсякденними подвигами.

       - Наприклад? - Повернулася до дівчини панна-Джин. – Отакої! Дівчина вдяглася за хлопця. Це ж чому? Власний хлопець не спромігся на геройський вчинок?

     Фрося почервоніла і тому не бачила, наскільки бордовим став Алан.

      - Ні. Це тому, що я дуже самостійна. І люблю всі проблеми вирішувати сама. А у Вашому світі - це не так вже й легко. Ти, о надзвичайно приваблива панна-Джин, можеш знайти того, хто ладен побитися на мечах, чи то шаблях, із найвправнішим лицарем століття. Але ж… Але ж коли ти одружишся із ним, він шукатиме пригод. А ти прагнутимеш від нього: щоб він виніс сміття, прибрав залізні штукенції з обіднього столу та розпалив вогонь у печі.

     - Жінки з майбутнього – дуже підступні, - пробурмотіла панна-Джин та розреготалася. – Давайте я допоможу Йелу віднести вас…. Куди б він не прямував.

      - Ні. Дякую, - втрутився підступний Алан. – Зараз Ви, о чарівна панна-Джин, заберете мою супутницю, а за мить знову почнете сперечатися із вельмишановним паном… Йелом. Вітром? Із паном Вітром. Тож, ми краще довіримося повністю йому. А для Вас, о прекрасніша з панн-Джинів, це буде знаком, що надійніше за Йела немає у всьому Всесвіті.

      Панна-Джин розквітла. У Фросі ж виникло відчуття, що її залили надзвичайно солодким сиропом та позбавили можливості вибратися з нього.

      Зрештою, Панна-Джин залишилася десь біля селища Ускют, а наші герої й далі  сиділи на надувних кріслах, що були зроблені з рукавів Джина. Вони втрьох із Джином ринули на південь. Знову внизу замерехтіли поля, невеличкі дерева, квітки абрикосів-морель, та синє-синє-синє Чорне Море. Попереду з’явилася величезна гора, яка нагадувала верблюда та ведмедя одночасно.

     - Це,  Ведмежа гора – Аю-Даг, - повідомив Джин. – Вона вважається магічною. Люди  могли легко  дістатися до неї ще до пророка Магомета і влаштовували на ній свої дикунські обряди.  Я ж пропоную вам наймагічніше місце у всьому Криму. Летіти до нього?

      Його гості, у кріслах, кивнули та схопилися за підлокітники. А Джин, надавши своєму магічному тілу швидкості, за три хвилини опинився на одному з трьох зубців великої білої гори.

     - Це – Ай-Петрі, - сказав Джин. – Не люблю святого Петра, бо він тричі відмовився від пророка Іси ібн Мар’ям. Гора ця з’явилася задовго до Іси та задовго до Магомета. Вона дуже магічна, хоча люди на неї залазять дуже рідко. Бачите оті три білі зубці? Це один дракон пожертвував своїми, ще у доісторичні часи. Якщо ви встоїте на одному з трьох зубців, то отримаєте магічну силу. Наприклад, для подорожі у часі. Хочете? Так і знав, що ви – навіжені. Отже, готові? Уперед!

     Фрося заплющила очі. Унизу був дійсно мальовничий краєвид, який складався:  з квітучих дерев, Моря, білих мальовничих будиночків та таких же білих мечетей та Мінаретів, але було моторошно. Дівчина закрила очі,  і розплющила їх, лише коли почула голос Алана. Юнак стояв на вузькій вершині зубця Ай-Петрі та протягував до Фросі холодну білу долонь. Дівчина поспіхом прочитала молитву та простягнула руку.

     - На все добре, - почувся десь вдалечині голос Джина Йеля. Фрося відчула, що падає.