Андрій Анатолійович Кокотюха - Вигнанець і чорна вдова

розтиснув лещата, впав у багнюку з неприродно вивернутою шиєю.

Платон скрутив йому в’язи.

Усе трапилося так швидко, що ніхто з присутніх не встиг нічого вдіяти. П’ятеро, в тому числі Більмо, уклякли зі смолоскипами. Апаш ступив назад і повівся дуже дивно: схрестив руки на грудях, мовби дивився цирковий номер. Діяв тільки товариш виведеного з ладу босяка — стрибнув на Платона, на ходу вихопивши стилет.

Чечель перехопив занесену руку.

Великий палець ліг трохи нижче від кісточок супротивника — утворив важіль.

Натиснув, вивертаючи одночасно кисть назовні, змусивши пальці розімкнутися. Стилет випав, босяк закричав від різкого болю. Та Платон не відпускав, задіяв другу руку, викрутив ворожу правицю ще більше, переніс вагу на свої ноги, провів прийом.

Уже другий нападник лежав на землі. Тільки, на відміну від нерухомого товариша, скавчав, показуючи всім викручену, наче в ганчір’яної ляльки, правицю.

— Отак, — мовив Апаш. — Ти потішив, Платоне Чечель. Впізнаю джіу-джитсу. Київських фараонів уже такого вчать?

— Улюблена боротьба, — парирував Платон, розминаючи руки й пружно хитаюсь на місці. — Навчився сам. Не всі студенти сидять по трактирах і гуляють по борделях. Хтось має інші інтереси.

— Апашеві вже цікаво.

Більмо подався вперед, хотів втрутитись — та ватажок зупинив його плавним рішучим жестом. Скинув плащ. Більмо передав свій смолоскип тому, хто стояв ближче, підхопив плащ, циліндр, пальто з тонкої верблюжої вовни. Апаш, розминаючись, зробив кілька рухів плечима, потім кілька разів пружно присів, прийняв бойову стійку.

— Покажи Апашеві. Давно шукає, з ким отак погратися.

Чечель теж скинув пальто, яке ніхто не підхопив, — впало на чагарі. Туди ж полетів капелюх.

Апаш атакував одразу ж, забираючи в Платона ініціативу. Наступав стрімко, пускаючи в хід руки й ноги, намагаючись швидко вивести противника з рівноваги. Але Чечель знав цю методу, тож обманним рухом змусив Апаша переміститися в потрібний йому бік, сам же пірнув, відходячи в протилежний. Апаш не вправився, як Платон уже стояв у нього за спиною. Та все ж не дав себе захопити — встиг розвернутися, перехопити руку, пірнути під неї, вивертаючи, водночас підбиваючи ноги.

Прийом передбачав обопільне падіння.

Супротивники повалилися на землю.

Їх одразу обступили смолоскипники, даючи більше світла.

Апаш уже дотягнувся до руки Чечеля, схопив, повернувшись на бік, закидаючи ноги й прагнучи взяти в лещата корпус та голову. Майже вдалося, Платон відчув гострий біль, але в останню мить посунувся в багнюці так, щоб змінити положення тулуба. Щойно він опинився під іншим кутом, Апаш втратив змогу проводити больовий прийом далі.

Вивернувшись іще більше, Чечель смикнув захоплену руку, вирвав з лещат. Махнув ногами, мов ножицями, зупиняючи нову атаку, і тепер вони лежали на спинах, заплутавши ноги живим вузлом. Довго так не тривало — розплелися, відкотилися, скочили на рівні майже водночас.

Апаш не дав Платону видихнути — кинувся вперед, б’ючи ногою. Вдалося, та Чечель знову подався вбік, підняв праву руку — нога противника опинилася під пахвою. Апаш не встиг забрати її: Платон опустив правицю, з усієї сили затиснув. Апаш застрибав на одній нозі, судомно намагаючись втримати рівновагу. Та вже попався — Платон перетворив тулуб на важіль, рвонув, викручуючи Апашеву гомілку, і вони знову завалилися разом у болото.

Він володів технікою — та противник був старшим, мав більше досвіду.

Чечель незчувся, як Апаш вислизнув з обіймів. Він ще лежав, а розбійник уже поміняв положення тіла, ударом ноги не дав підвестися, перекотився, схопив Платонову голову в замок, затиснув. Лице обдало важким диханням. Чечель звивався вужем, але противник тиснув невблаганно, вже діставшись до шиї й перетискаючи її, перекриваючи кисень.

Платонові не лишилося виходу — вдарив вільною рукою по землі.

І Апаш враз ослабив хватку.

Світ перестав стрибати.

Легені знову заповнило повітря.

А перед собою Чечель побачив руку противника.

— Вставай. У грязюці не треба.

Платон не комизився, підвівся з його допомогою. Апаш широко посміхнувся, показуючи два ряди ідеально рівних зубів.

— Не думав, що все так піде. Ти як знав, Платоне Чечель, що джіу-джитсу — улюблена забава. Апаш багато чого любить. Але це спорт, не всякому дано. Аби раніше сказав, що теж навчений, ми б раніше здибалися. І не тут.

— Ти в болоті весь, — зауважив Платон.

— І ти таке саме порося, — парирував Апаш. — Нічого, до ранку виперуть, висушать, випрасують. Будемо, як нові гриваки.

— Хто випере?

— Кому треба. Кому належить. Вважай, пощастило тобі, Платоне Чечель. Ти сподобався Апашу. Апаш не злиться більше. Дружбу не пропонує, не можна з фараонами водитися. Хай колишніми, тільки ж не буває колишніх. Чого хотів?

— Одразу з цього могли б почати.

— А бач — не могли, — розвів Апаш руками, потім лунко плеснув у долоні. — Все, босото, досить цирку. Приберіть тут. — Втративши до посіпак інтерес, переключився на Чечеля цілковито, хлопнув по забрьоханому плечу. — Хряємо[40] до Міхельсона[41].

— Я поговорити хотів.

— Там і поговоримо.

За весь час Апаш словом не обмовився про двох скалічених спільників. Спершу верхній одяг подали йому, потім Платонові. Очей не зав’язували більше, Апаш рушив першим, Чечель — за ним.

Більмо лишився на галявині.

Або Платонові здалося, або за якийсь час іззаду почувся крик, схожий на передсмертний.

Розділ 20

Апаш

Київ, ріг Пушкінської й Караваєвської —

Михайлівська

 «Караваєвських», знаменитих на весь Київ та найдорожчих лазнях, Чечель не бував.

Навіть більше: маючи інформаторів у лазнях мадам Іванової на Євбазі, у Троїцьких, Московських, Андріївських, тим більше у Купецьких, де майже відкрито збиралися злодії та повії, Платон за час служби в кримінальному розшуку не завів у банному закладі тепер уже покійного Міхельсона очей та вух.

Поки їхали, стрельнуло в голову те, про що досі не думав: старші колеги так само не могли похвалитися, що мають у «Караваєвських» агентуру. Хіба обер-поліцмейстер та наближені до нього могли собі це дозволити, але тільки для того, щоб знати секрети панів та пань із вищого світу. Щоб знайти найкращий спосіб використати знання з користю для себе. Наприклад, для шантажу...

Загалом, дійшов думки Чечель, персоналу лазень Міхельсона платять занадто добре, аби в когось виникла спокуса продавати поліцейським агентам тутешні таємниці.

Тому Апаш, якого давно розшукують, міг почуватися там цілком безпечно.

Не здадуть.

Навпаки — зрадіють, адже він щедрий.

Справді, поява забрьоханої парочки обслугу не здивувала