Олександра Малінкова - Принц Єгипту, Олександра Малінкова

- Марино, я прекрасно розумію, що пройшло занадто мало часу, як ми з тобою познайомилися, як і те, що твої стосунки нещодавно закінчилися. Що за такий короткий проміжок часу важко бути впевненою чи вірне рішення ти приймаєш. Але ти ніколи цього не взнаєш, якщо не спробуєш. Хочу, щоб ти знала, що я не збираюся тиснути на тебе, яке б рішення ти не прийняла зараз. Як і не буду намагатися прискорити те, що зароджується між нами. Я буду чекати скільки буде треба, поки ти справді будеш готова. Просто буду поряд в цей час. Дозволь мені це. Повертайся зі мною разом у Єгипет. Ти зможеш жити й працювати в готелі, а я забезпечу твою безпеку.

- Останні події відбуваються настільки стрімко, що я просто не встигаю за їх перебігом. І я зараз ні в чому не впевнена, навіть у тому, що саме відчуваю. Та тут лишатися  і бути «дівчиною для биття», теж не бачу сенсу. Напевно, якщо ти справді, готовий стримати обіцянку, то я готова спробувати почати нове життя. Але мені важлива можливість повернутися у будь який момент, якщо мені щось не сподобається…

- Звичайно, - погодився Філ.

        Не зважаючи на ствердну відповідь, дівчина ще й досі вагалася і Феріт це відчував.

- Я тебе не ображу, - промовив після паузи, зазирнувши їй у очі.

- Я знаю, - відповіла тремтячим голосом, - мені вже час йти.

     Вона повернулася у відділення де написала заяву про звільнення. Колишньому так кортіло втрутитися, придумати якусь підлоту, змусити відпрацьовувати ще зо два тижні, але інстинкт самозбереження просто таки голосив не чіпати її, у зв’язку з фізичною підготовкою Філа. З появою цього іноземця, який вчепився в Марину геть усе змінилося. З того, хто кинув по відчуттям сам перетворився на покинутого залицяльника.

       Земля навколо Марини кружляє з шаленою швидкістю, час від часу вислизаючи з під ніг, добре що Філіп міцно тримає її за руку…

       Життя сповнене неочікуваних сюрпризів і зовсім непередбачуване. Відчуття яскраві і як ніколи на межі. Поцілунки такі пристрасні і їх не можливо забути, не пригадувати ці моменти, не бажати їх повторення знову й знову. Цей присмак насолоди, взагалі зносить дах. Кров закипає,   серце пришвидшується у передчутті. І зараз зовсім немає діла до статусу, а саме в якості кого вона поїде до Єгипту. Головне, що він буде поряд, буде чекати.

***

       Коли Філ з Мариною повернулися в давно вже знайомий готель в Ель-Гуні на ресепшн в перші ж секунди зіткнулися з Реймсом.

- Яка неочікувана приємність, - хазяйський син сплеснув у долоні і посміхнувся, награно та нещиро, але все ж таки більше схоже на посмішку ніж на ворожий та хижий оскал, - Марино, ти все ж таки прийняла моє запрошення. Розумниця!

Потім з злістю поглянув на Феріта і продовжив.

- Я міг сам тебе зустріти, чому не повідомила? Навіщо просити обслугу?

Філіп взяв Марину за руку і їх пальці переплелися.

- Хі лі (вона моя на арабській мові), - з викликом кинув Реймсу.

- Навіщо ж вирішувати за Марину? Нехай сама прийме рішення! А ти перед тим, як кидати у вічі таку гучну заяву краще б розібрався з тою дівчиною, яка в тебе вже є ,- Реймс хижо посміхнувся, - зустрічай свою гостю. Вона вже тебе заждалася.

       Після цих слів Реймс схопив трубку апарата, що був розміщений на стійці ресепшн і набрав номер. Вже через хвилину Марина побачила дуже гарну дівчину, котра йшла назустріч Філу, не зводячи з нього закоханого погляду…

__________________________________

Чекаю на підписки та на оцінку глави!