Джеймс Аллен - Біблія саморозвитку. Ілюстроване видання. Наполеон Гілл. Думай і багатій. Лао Цзи. Дао-де-цзин. Джеймс Аллен. Як людина мислить

Корони. Однак це помилування не поширюється на Семюеля Адамса та Джона Генкока, злочини яких носять занадто ганебний та мерзенний характер, та не заслуговують ні на що, крім покарання та засудження».

Висловлюючись більш сучасним сленгом, Адамс і Генкок опинилися «в пастці», тобто у становищі, коли їм потрібно було діяти швидко, щоб досягти успіху. Погрози розгніваного губернатора змусили їх обох прийняти небезпечне для них РІШЕННЯ. Вони швидко скликали таємні збори своїх вірних послідовників. (Саме тут «Мозковий центр» і почав набирати оберти). Після того, як всі зібралися, Адамс замкнув двері, поклав ключ до кишені та повідомив усім присутнім, що вкрай необхідно організувати з'їзд колоністів, відомий в історії як Перший Континентальний конгрес, і що ЖОДНА ЛЮДИНА НЕ ПОКИНЕ ЦЮ КІМНАТУ, ПОКИ НЕ БУДЕ ПРИЙНЯТО ВІДПОВІДНЕ РІШЕННЯ.

Все це викликало велике хвилювання серед присутніх. Вони зважували можливі наслідки такого радикального кроку (Страх тут як тут власною персоною). Деякі висловлювали серйозні сумніви щодо правильності такого прямолінійного рішення всупереч волі Короля. Але у цій кімнаті були ДВОЄ ЧОЛОВІКІВ, які, так би мовити, мали імунітет від страху та можливості невдачі. Це були Генкок і Адамс. Вони переконали інших погодитися з тим, що через Комітет по кореспонденції слід вжити заходів для проведення засідання Першого континентального конгресу, який повинен відбутися у Філадельфії 5 вересня 1774 року.

Запам'ятайте цю дату. Вона важливіша навіть за 4 липня 1776 року. Якби не було прийнято РІШЕННЯ про проведення Континентального конгресу, не було б і підписання Декларації незалежності.

Перед першими зборами нового Конгресу інший лідер в іншій частині країни задумався про публікацію «Короткого огляду прав Британської Америки». Це був Томас Джефферсон з провінції Вірджинія, чиї відносини з лордом Данмором (представником корони у Вірджинії) були такими ж напруженими, як відносини Генкока та Адамса з їх губернатором.

Незабаром після того, як його «Короткий звід прав» було опубліковано, Джефферсону повідомили, що його звинувачено у державній зраді уряду Його величності. Почувши про це, один з колег Джефферсона, Патрік Генрі, сміливо висловив свою думку фразою, яка назавжди залишиться класикою: «Якщо ЦЕ зрада, то зраджуйте в повну силу».

Саме такі люди, не маючи ні влади, ні військової могутності, ні грошей урочисто взяли на себе відповідальність за долю колоній, починаючи з відкриття Першого Континентального конгресу і продовжуючи (з перервами) протягом двох років наполегливо боротися за незалежність від Британської корони, поки 7 червня 1776 Річард Генрі Лі не виніс на розгляд Голови Конгресу та його делегатів наступну резолюцію:

«Панове, я проголошую, що Об'єднані колонії є і по праву мають бути вільними та незалежними штатами, а також повинні бути звільнені від влади Британської корони, а все політичні зв'язки між ними та державою Великобританія повинні бути повністю розірвані».

Резолюцію Лі обговорювали гаряче та довго, і він почав втрачати терпіння. Нарешті, після кількох днів суперечок, він знову взяв слово і твердо заявив: «Пане Президенте, ми обговорюємо це питання вже кілька днів. Але це єдино можливий для нас шлях. Чому ж, сер, ми тягнемо з рішенням? Що тут ще обговорювати? Нехай цей прекрасний день стане днем, коли народиться Американська Республіка. Нехай вона повстане! Але не для того, щоб спустошувати та завойовувати, а щоб відновити верховенство миру та закону. Вся Європа дивиться на нас. Вона чекає від нас живого прикладу свободи, яка дарує блаженство громадянам. Ми повинні показати, що необов'язково жити під постійним гнітом тиранії».

До того як за його резолюцію нарешті проголосували, Лі довелося повернутися назад до Вірджинії через серйозну хворобу його дружини. Але перед від'їздом він передав справу до рук свого друга Томаса Джефферсона, який пообіцяв боротися, поки не буде прийнято позитивне рішення. Незабаром після цього голова Конгресу (Генкок) призначив Джефферсона головою Комітету з розробки Декларації незалежності.

Комітет довго та старанно працював над документом. Проте цей докуменет означав, що КОЖЕН, хто підписашеться під НИМ, ПІДПИШЕ СОБІ ТИМ САМИМ СМЕРТНИЙ ВИРОК, якщо Колонії програють у боротьбі з Великобританією.

Врешті решт документ був підготовлений, і 28 червня 1776 року початковий проект був зачитаний членам Конгресу. Протягом декількох днів його текст обговорювався, змінювався та редагувався. 4 липня 1776 Томас Джефферсон виступив перед Асамблеєю та безстрашно зачитав найважливіше РІШЕННЯ, коли-небудь написане на папері.

«Коли в ході людської історії для одного народу виявляється необхідним розірвати політичні зв'язки, що з'єднують його з іншим народом, і зайняти серед держав світу самостійне і незалежне місце, на яке він має право згідно законів природи та її Творця, то повага до думки людства зобов'язує його викласти причини, які спонукають його до відокремлення…

«Коли Джефферсон закінчив, документ був схвалений і підписаний п'ятдесятьма шістьма чоловіками, кожен з яких разом зі своїм підписом поставив на кін і своє життя. Завдяки цьому РІШЕННЮ виникла нація, якій судилося навіки подарувати людству права та можливість приймати самостійні та незалежні РІШЕННЯ.

Тільки завдяки таким ось вольовим рішенням, за якими стоїть непохитна Віра у своє праве діло, люди можуть вирішувати свої особисті проблеми і накопичувати великі матеріальні та духовні багатства. Не забувайте про це!

Проаналізуйте події, які призвели до проголошення Декларації незалежності, і ви переконаєтеся, що нація, яка зараз користується повагою серед усіх народів світу, була народжена завдяки РІШЕННЮ «Мозкового центру», який складався з п'ятдесяти шести осіб. Зверніть увагу на те, що саме їх РІШЕННЯ забезпечило успіх армії Вашингтона, тому що дух цього рішення був у серці кожного солдата, який воював за нього, і служив тієї духовної силою, яка не визнає НЕВДАЧУ та відкрито сміється в обличчя ПОРАЗКИ.

Також зверніть увагу (і візьміть собі на замітку), що СИЛА, яка дала американській нації свободу, є тією самою силою, яку повинна використовувати кожна людина на шляху розвитку рішучості та сили свого характеру. Ця СИЛА складається з принципів, описаних у цій книзі. Не важко побачити в історії створення Декларації незалежності як мінімум шість із цих принципів: БАЖАННЯ, ВМІННЯ ПРИЙМАТИ РІШЕННЯ, ВІРА, НАПОЛЕГЛИВІСТЬ, МОЗКОВИЙ ЦЕНТР і ОРГАНІЗОВАНЕ ПЛАНУВАННЯ.

Філософія, викладена в цій книзі, говорить, що думка, підкріплена сильним БАЖАННЯМ, має тенденцію набувати реальної форми та перетворюватися на свій фізичний еквівалент.

Перш ніж продовжити, я хотів би звернути вашу увагу на дещо визначне, що ми бачимо і в цій історії, і в історії створення компанії «Юнайтед Стейтс Стіл Корпорейшн», а саме метод, за допомогою якого думка робить це вражаюче перетворення.

Не намагайтеся шукати «магію» у цьому методі, тому що ніякої магії в ньому немає. Секрет полягає лише у вічних