Данило Туптало - Житія Святих - Вересень, Данило Туптало

зневаж крові моєї, яку я тобі в теплоті духа мого і від любові сердечної приношу!" Це кажучи, побачив дружину свою, що йшла слідцем із плачем, і запитав її: чи все так улаштовано, як він їй заповідав? І повелів їй: хай після усічення візьме тіло його і поховає на місці, що зветься Амимна; останню заповідь дав їй не плакати на його відхід, а більше пошанувати день той світлою одежею та іншими оздобити себе прикрасами. А коли уздрів улюбленого друга свого Зенона, що плакав за ним, гукнув до нього: "Улюблений Зеноне, не плач, Бог, якому служимо, не розлучить нас, але ніби в єдинім човні перепливемо у вічне життя вкупі". Цими словами подвигнувся Зенон і велиголосно почав гукати:"Я християнин є, Христа сповідую і за нього померти хочу!" І тоді був узятий злочестивими слугами та ігемону про нього звістили. Ігемон же повелів усікти його вкупі із Євдоксієм. Перший Зенон усічення прийняв, молився за ним Євдоксій, тоді Євдоксій, пустивши першим друга свого на небеса, похилив голову під меча і дістав блаженну кончину. Посічені були тоді й інші святі мученики, що дерзновенно сповідували Христа, і залишено їх без поховання. Василиса ж, жона Євдоксієва, безбоязно взявши чоловікове тіло, славно поховала на названому місці, через що схоплена була і, до ігемона приведена, ясно сповідала Бога і докорила ідолам та ідолопошанувачам, бажаючи швидко піти у слід чоловіка до Бога мученичеським шляхом. Але мучитель сказав їй: "Знаю, що хотіла б піти услід за своїм чоловіком, щоб мати похвалу від галілеянів, але хоча смерті ти достойна, не вчиню того", Вона ж каже: "Господь мій, Ісус Христос, бачить моє бажання, отож він прийме замість чину: хоч і не буду від тебе вбита, одначе частки перед Господом Богом не буду позбавлена з чоловіком моїм". І прогнав її од себе ігемон. Після семи днів з'явився їй святий Євдоксій уві сні, мовлячи: "Скажи Макарію, другу і домодоглядачу нашому, хай іде в притор і хай там-таки за нами приспішить шляхом, ми ж бо чекаємо його". Коли ж Василиса звістила Макарію, він одразу ж слухняно пішов до ігемона і проголосив, що християнином є та учнем Євдоксієвим. Бачачи його і чуючи дерз-новенне визнання, мучитель повелів йому мечем голову відсікти. І так пішов за Євдоксієм та Зеноном до доброго подвигоположника Христа, Господа нашого. Йому і Василиса догодила, померши в доброму сповіданні, — постала перед лице святих, престолом слави Божої, славлячи Отця, і Сина, і Святого Духа навіки.

У той-таки день житіє преподобного отця нашого Давида, що раніше був розбійником

Цей святий і преподобний отець наш Давид був раніше розбійником, у пустелі Єрмопольській жив, багато зла творячи й багатьох убиваючи, — такий лихий та суворий, як ніхто інший. Мав-бо під собою дружини більше тридцяти, розбій із ними творячи. Якось сидів із ними в горі, обмислив своє життя і побоявся вельми Бога, що таке зло вдіяв. І покинув усе, що було з ним, пішов у монастир. Коли він застукав у ворота, вийшов воротар і рече йому: "Що хочеш?" Давид же каже йому: "Чорноризцем хочу бути". І пішов воротар, повідав про нього ігумену. Прийшов ігумен, побачив, що це старий чоловік і рече до нього: "Не можеш тут бути, бо багато праці має братія і велику повстриманість, ти ж іншого є норову і заповідей монастирських не зможеш дотримуватися". Він же молився, кажучи: "Все, що накаже мені, чинитиму, тільки прийміть мене". Ігумен же заперечував, кажучи: "Не можеш ти жити із нами". Тоді каже ігуменові: "Знай, отче, що я є Давид, старшина розбійників, прийшов-бо до вас, щоб оплакати гріхи мої. Коли мене не хочеш прийняти, то звіщаю вам із клятвою: піду на перше своє діло і приведу із собою, скільки маю, розбійників і всіх вас поб'ю та й зруйную монастир ваш". Почувши це, ігумен узяв його до монастиря і постриг в ангельський образ. Почав Давид діяти повстриманістю і навчав себе смиренно, тож у малому часі всіх, що були в монастирі, чорноризців перевищив чеснотами і був усім корисний життям та словом. Якось сидів він у келії і постав перед ним Гавриїл-архангел, кажучи йому: "Давиде, Давиде, простив Господь гріхи твої і будеш віднині чудеса творити". Давид же відповів ангелу: "Не можу цьому віри йняти, що простив мені Господь у малому часі гріхи мої, бо тяжкі вони вельми і змножені більше піску морського". Ар хангел же рече до нього: "Я є Гавриїл, архангел, що і Захарію не пожалів, який не повірив словам моїм, а в покару зв'язав язика йому, щоб вірив слову моєму. Тебе ж чи маю помилувати? Отож однині німий будеш". Давид же поклонився і рече до Ангола: "Коли був я в розбої і неподобні діла творив, і багато крові пролив, тоді не зв'язав ти мені язика, що не приносив слави Богові. Коли ж хочу трудитися на Господа, і хвалу йому приносити, то тепер язика мого в'яжеш, щоб не бесідувати мені". Каже йому ангел: "Будеш говорити, коли Бога славитимеш і молитимешся йому в каноні, а поза тим мовчи". І так покаравши його, ангел відійшов. Він же подяку воздав Богові і прощення просив про згрішення свої. Потім чудеса численні сотворив благодаттю Божою: сліпих просвічував, кривим ходити давав, біснуватих сціляв і співав пісню в церкві на молитві, інших же слів не міг вирікти як другий Захарія. І прожив літ досить, усім був у приклад, і перейшов до Господа, і тепер стоїть перед ним, не вмовкаючи, молиться про нас, його ж бо молитвами хай дістанемо Господню милість. Амінь.

У той-таки день пам'ять святого свящвнномученика Кирила, єпископа гортинського на Критському острові, що в царство Максимгянове від ігемона Агріппи за Христа постраждав, мав літ 95 (дивись про нього в Пролозі). Цей ж святий Кирило і вдруге в Пролозі згадується червня в 14-ий день. Ще є й інший Кирило, єпископ гортинський, його ж бо пам'ять і страждання місяця в 9-ий день. У цей же вересня 6-ий день пам'ять святих мучеників Фавста-пресвітера та Авіва-диякона і з ними тринадцяти мучеників, в Олександрії, місті єгипетськім, в Декхєве царство, були мечем за Христа посічені. І святого мученика Киріяка, що в царство того ж Декія від Валерія, князя, за Христа постраждав.

Місяця вересня в 7-ий день

Страждання святого мученика Созонта

Коли Максиміян, ігемон Киликійський, за повелінням царським, ідольське безбожне багатобожжя