Джон Вон Ейкен - Можливо все!

під час виконання цієї вправи вперше переважує то одне, то інше. Ваше ж завдання – знайти гармонію. Адже перелік основоположних цінностей – це не список продуктів для походу до крамниці. Ваші цінності стануть фільтром та основою для прийняття всіх подальших рішень у вашому житті. Поставтеся до них серйозно.

Можна спробувати ще одну річ: зачитайте собі цей список уголос. А ще краще – зробіть аудіозапис свого читання. Ця затія здається вам безглуздою? А дарма. Ця вправа покаже, наскільки реальними та адекватними вони є під час сприйняття на слух. Не відволікайтесь на те, як звучить у записі ваш голос, аналізуйте слова, якими ви висловили найважливіше.

І не слід нікому показувати свого списку! Ні дружині, ні батькам, ні друзям. Вам не потрібні їхні поради, схвалення чи виправлення!

«А що, як я написав щось не так?» Такого просто не може бути, бо ви писали від себе і для себе. І ніхто не зможе вплинути на ваш вибір, якщо тільки ви не зміните своїх переконань.

До речі, про зміни. Чи мають цінності змінюватися з часом? Ми вже говорили, що вони неминуче змінюються з віком. Але не частіше, ніж раз на рік (за винятком нестандартних ситуацій та обставин).

Ще одна порада наостанок, не пов’язана напряму з процесом вашого розвитку. Зробіть цю вправу з цінностями разом зі своєю дружиною (чи чоловіком). Спершу напишіть свої списки самостійно, а потім обміняйтеся ними й обговоріть. Найчастіше такі списки фундаментально схожі, але відрізняються дрібницями. І це цілком нормально. Постарайтеся зрозуміти, що важливо для вашої дружини чи вашого чоловіка. Надто часто нам здається, що ми знаємо свою другу половину краще, ніж це є насправді. Наприклад, у списку моєї дружини на одному з перших місць стоїть «спілкування», вона дуже активна й комунікабельна людина. Для мене ж важливіші спокій та незалежність, бо моя робота дає мені все необхідне спілкування та увагу. Знаючи про подібні відмінності, ми можемо збалансувати наш спільний графік, щоб жоден із нас не почувався обділеним.

Не хочу нікому набиватися в сімейні консультанти, але можу сказати точно: цей простий прийом не тільки працює, але й дуже полегшує спілкування подружжя.

Отже, визначивши свої основоположні цінності, ви можете зробити ще один крок на шляху до того життя, про яке завжди мріяли (адже тепер значно чіткіше розумієте, з чого воно складається). Але самі по собі цінності не зможуть стати мотором вашого розвитку, вам потрібен інструмент, який перетворює цінності у справжній двигун.

Що ж це за інструмент?

Дізнаєтеся, коли перегорнете сторінку!

Розділ 5
Розберімося, чого ви насправді хочете!
Постановка цілей, яких легко досягти на практиці

ДЕНЬ, КОЛИ ВИ ВИРІШИТЕ ДІЯТИ, І Є ВАШ ВДАЛИЙ ДЕНЬ.

ЯПОНСЬКА ПРИКАЗКА

Пропрацювавши в Росії понад 15 років, я встиг узяти участь у десятках проектів із реорганізації компаній. Можете уявити, як мені могла набриднути фраза, яку я чув майже від кожного керівника кожної з цих компаній? Яка фраза?

«Мої співробітники – ледарі!»

Усі ці 15 років я невтомно повторюю, що ледачих людей не буває! Особливо в Росії! І хоч що вам говоритимуть – не вірте.

Так, я справді абсолютно переконаний у тому, що ледачих людей не буває. Бувають люди, які не хочуть зайвий раз «поворухнутися». І причина тільки одна: у таких людей просто немає мети!

До чого тут мета? А згадаймо одну дуже цікаву історію. Ви хотіли б збільшити свої доходи в 10 разів?

Думаю, що так. Хто не хотів би? Дивно, але експеримент показав, що велика частина випускників магістерської програми управління бізнесом Гарвардського університету випуску 1979 року не схотіли…

Так-так, саме знаменитого Гарвардського університету.

У книжці «Чого вас не навчать у Гарвардській бізнес-школі»[5] Марк Маккормак розповідає про найцікавіше дослідження, проведене з випускниками магістерської програми Гарвардського університету 1979 року випуску.

Тоді студентів запитали: «Чи поставили ви перед собою чіткі цілі на майбутнє, чи зафіксували їх у письмовій формі, чи створили плани щодо втілення їх у життя?»

З’ясувалося, що лише 3 % опитаних записали й цілі, і плани; 13 % поставили перед собою цілі, але не записали жодної з них, а решта (84 %) – узагалі не ставили перед собою ніяких цілей на майбутнє.

Через десять років усіх учасників експерименту опитали знову й отримали результати, які й припускали отримати (але від цього вони не менше вражають!).

Ті 13 % випускників, які поставили перед собою хоч якісь цілі, заробляли в середньому вдвічі більше, ніж будь-хто з 84 %, які цілей не мали