Паоло Россі - Їсти. Потреба, бажання, одержимість

Lévi-Strauss, Roma, Meltemi, 2004, p. 89.(обратно) 89

J. Chang, Cigni selvatici, Milano, Longanesi, 1994, p. 297.

(обратно) 90

H.E. Salisbury, I novecento giorno: assedio di Leningrado, Milano, Bompiani, 1969, p. 128.

(обратно) 91

N. Werth, L’isola dei cannibali. Siberia, 1933: una storia di orrore all’interno dell’arcipelago gulag, Milano, Corbaccio, 2007.

(обратно) 92

J. Miles, La zattera della Medusa, Roma, Nutrimenti, 2010.

(обратно) 93

Napoli, Pironti, 1985.

(обратно) 94

Див. G. Martinotti, La Francia rimanda a casa il giapponese cannibale, в «la Repubblica», 22 травня 1984.

(обратно) 95

P. Lombardi, Streghe, spettri e lupi mannari. L’«arte maledetta» in Europa tra Cinquecento e Seicento, Torino, Utet Libreria, 2008, p. 128.

(обратно) 96

Сюжет «дикого полювання» був поширений в Європі. У Бретані це полювання називали «царським», у Ельзасі — «диким», у Саксонії та Вестфалії — «чорним», у Північній Німеччині — «полюванням Вотана». Франки учасників цього полювання називали La Mesnie Hellequin («почет Еллекіна»). Вважається, що уявлення про дике полювання походять від кельтської та германської язичницької міфології и пов’язані з легендами про воїнство мерців, які мчать небом або землею на чолі з Одіном. — Прим. ред.

(обратно) 97

J.C. Schmitt, Les Revenantes. Le vivant et les moris dans la societé médiévale, Paris, Gallimard, 1994, p. 65.

(обратно) 98

A. Toaff, Il vino e la carne. Una comunità ebraica nel Medioevo, Bologna, Il Mulino, 1989, p. 152; варто уваги R. Taradei, L’accusa del sangue: storia politica di un mito antisemita, Roma, Editori Riuniti, 2002. Див. також A. Toaff, Mangiare alla giudia. Cucine ebraiche dal Rinascimento all’età moderna, Bologna, Il Mulino, 2011 (II ed.); A. Toaff, Pasque di sangue. Ebrei d’Europa e omicidi rituali, Bologna, Il Mulino, 2008.

(обратно) 99

Torino, Bollati Boringhieri, 2007.

(обратно) 100

Milano, Comunità, 1973.

(обратно) 101

F. Faeta, La rappresentazione del sangue in un rito di flagellazione a Nocera Terinese. Scrittura, teatro, immagine, в G. Schiavoni (ред.), Il piacere della paura. Dracula e il crepuscolo della dignità umana, Torino, Edizioni dell’Orso, 1995, pp. 57–67.

(обратно) 102

Ернесто Адамо Біньямі (Ernesto Adamo Bignami) (1903–1958) — вчений, викладач, засновник однойменного видавництва, що публікує кишенькові довідники у м’якій обкладинці, в яких зазвичай у вигляді схем і таблиць викладено основи певного шкільного предмету (фізика, хімія тощо) або певної теми (наприклад, короткий огляд «Божественної комедії» Данте). Ідея засновника полягала в тому, щоб дати учням і студентам інструмент для швидкого повторення вивченого. На жаль, багато хто користується ним замість отримання поглиблених знань. Студенти називають ці довідники та посібники «біньяміні» за назвою видавництва. — Прим. пер.

(обратно) 103

www.censur.org./ 2006/tesi_cosenza/vampiro.htm

(обратно) 104

http://vampiria.forumcommunity.net/?t=8375673

(обратно) 105