Остап Соколюк - Самсара УкраЇни, Остап Соколюк

Він раптом повернувся до мене і присів. І втупився у мене пильними очима.

— Микито, тільки будь обережним. Щойно вони пронюхають, що ти не раб — захочуть тебе знищити. Приховай це. До пори до часу. Ми повернемось в Україну. Колись наша країна стане незалежною. Колись ми будемо панувати на своїй землі.

У його очах заблищали сльози. Я розгублено відкрив рота і раптом заспівав:

— Та забіліли сніжки… По битій дорозі…

Я співав все голосніше, старанно. І ця пісня, немов крик із століть, рвалась крізь мене. Батько підхопив її:

— Та ніхто й не заплаче… По білому тілу… Ой по бурлацькому…

Та тільки ж той заплаче,

Гірко заридає

Ой товариш його.

«Ще у кінці 18 сторіччя на Камчатці опинились учасники гайдамацького руху, які були заслані сюди царським урядом.

У 1917 році згідно перепису на всьому далекому сході мешкало уже 420 тисяч українців».

Історичні дані