Морок Елл - Опера, Морок Елл

Тай наче очманів перед засіданням. Був розсіяний, заглиблений у собі. Бертран розчісував його волосся, він їв млинці.

Налі здавалося що Тай під опікою батьків забув де знаходиться, і що на нього очікує. Або врешті усвідомив. Знову набрала на мобільному номер Алі.

Мун дістав з великої сумки темний костюм, черевики й сорочку. Розклав на стільцях.

Бак намагався зв’язатися з Кікі, бо вона була свідком. Слухавку підняла мама Кікі й попросила не змушувати її доньку проходити через усе жахіття. Й кинула слухавку. Старший слідчий процідив:

- Вчора обіцяла що прийде як свідок захисту, сьогодні навіть не повідомили що відмовляються, мінус один трясця.

- Алі зникла, - докинула Налі яка вже півгодини намагалася зв’язатися із нареченою Тая.

Тай занепокоєно глянув на молодшу слідчу, прислухався до себе, припустив:

- Може у корку застрягла, зараз на усіх рівнях дозволеної висоти такі затори. Хаос у місті. Чому не відкрити ще два три рівні?

- Ти тут популярний, - жартував Рен’єр.

- Аж занадто, - огризнувся ла Грандж молодший, - Я хвилююся за Алі. Щось мені не спокійно, але небезпеки не відчуваю, я вже відвикнув чути світ.

- Це як літати на гравітаційному скейті, раз навчився вже ніколи не забути, - хмикнув Рен’єр.

До кімнати увійшов високого зросту худорлявий тірту у чорному судівському френчі із золотим оздобленням, на стіл поклав планшет:

- Я Корк ла Тунне, захищатиму вас у суді, - пробігся очима по присутніх побачив Тая, нервово запитав, - Чому ви ще не переодягнулися? Як ви можете зараз їсти? Ви виглядаєте жахливо. Суддя навіть нікого не слухатиме, якщо ви з’явитеся перед ним у такому вигляді. Чому ви у такому вигляді, що це за шмаття на вас? Від вас тхне гниллю. Ви не розумієте що сьогодні вирішується ваша доля?

- Я у такому стані завдяки нашій правовій системі, буквально гноїли у в’язниці, - усміхнувся ла Грандж молодший. Докинув, - Ви запізнилися. А я маю ще десять хвилин.

Рен’єр поводився так наче усе що відбувалося було цікавою виставою, грою. Налі вже дивилася на нього з осудом, невже цей вишуканий й блискучий генерал космічного патруля справді не розуміє що загрожує його батькові.

- Де основний свідок? – запитав судовий захисник.

- Відмовилася, - відповів Бак.

- У захиста є свідки? – уїдливо поцікавився Корк.

- Це ви мені скажіть, - Бак агресивно склав руки на грудях.

- Ви розслідували цю справу.

- А ви жодного разу не поцікавилися нашим розслідуванням. – парирував Бак.

- Ми залишали вам документи які доводять що свідчення підозрюваного мають підстави бути правдою, - мовила Налі.

Судовий захисник закотив очі під стелю:

- Ці документи наче вигадка божевільних, для суду вони не мають ваги. Я не буду соромити ці стіни химерними вигадками. Може той підвал хтось будував для вина, чи ще з якихсь причин. Фантазії про секти, викрадення, жертвоприношення? Ви жартуєте? Це я маю оголосити перед високим судом.

Батьки допомогли ла Гранджу перевдягнутися, Бертран закріпив косу чорною стрічкою. Мун крехчучи допомагав Таю зав’язувати шнурівку на черевиках.

- Тату не треба, у тебе спина болітиме, - просив Тай.

- Я мушу щось робити, - відповів Мун, - Це усе так жахливо. Я наче божеволію.

- Дякую мам, - Тай глянув на себе у дзеркало, обличчя було у бруді та за мить очистилося саме, волосся знову почало блискотіти.

Налі не повірила своїм очам, подумала що здалося, відкинула цю думку, й без таких галюцинацій сьогодні був шалений день. То певне мариться від перевтоми. Усю ніч за нею ганялися монстри, прокинулася втомленою. Мама казала що не спала бо щось ходило по квартирі. Що то великий жах.

- А що якщо ми тебе бачимо востаннє, може тікай зараз, захопи заручником цього захисника, - порадив Мун.

- Ми допоможемо, хоч спробуй, - шепотів Бертран.

- Бертране, сину - те що зараз відбувається взагалі не фатально для Тая, - втрутився Рен’єр, він врешті припинив жартувати й сміятися. Зрозумів що усі крім нього і Тая налякані, спробував заспокоїти, - Усе буде добре. Ми сьогодні усі разом відлетимо на Пайру. Тільки дочекаємося Алі. Тай впертий. Все ще хоче рятувати цей світ.

- Що значить рятувати? – перепитала ошелешено Налі.

- Все. Час, - сказав захисник й підійшов до других дверей, які вели у зал суду, ще й пожартував, - Ваш вихід пане ла Грандж.

Тай криво усміхнувся, попросив Налі ще раз подзвонити Алі.

Виглядав він зараз як і до арешту, елегантний, трохи зверхній, гарний. Обійняв батьків, потиснув руку Рен’єру, прошепотів:

- Будьте готові до відходу, я б радив під час засідання вивести усіх на дах.

- Спробую тато, ти не заграйся тут у героя.

За дверима стояла тиша. Завмерло тисячі цікавих до крові і сенсацій людських істот.