Катерина Винокурова - Королева шипів, Катерина Винокурова

— Навіть серед чудовиськ є особистості з чітким кодексом, — промовила, на мить затримавши погляд на полицях у книжковому магазині.

— Навіть таке нічого не змінює, — знову пролунало його суворе заперечення.

— Що, серед людей немає негідників? Злодіїв, убивць, ґвалтівників? Як дізнатися, що ховається під маскою?

— Люди самі обирають свій шлях, — почав пояснювати він, — а потвори мають таку сутність від народження.

— Тоді ти мусиш бути більш зацікавленим у цій справі. Бо комусь до вподоби вампірський світ.

— Це хтось із ваших потвор хоче накликати біду на людей.

— Можливо, скоро ми дізнаємося. Але історія говорить про інше. Старий Багдуш і Маргдерські рівнини здалися перед Гарнагатом без бою. Вони четвертували своїх володарів і із захватом зустрічали новий порядок, бо для них ті умови здавалися божим даром порівняно зі злиднями, до яких їх довели їхні ж тирани.

— А ваш предок продав наші землі за жменю золота. Звичайні люди були як худоба.

— Цих страшних років не стерти з пам’яті.

— Думаєш, ви і ваш дід були кращі? Увесь ваш рід Арандін приніс цій землі біль і смерть. Тільки нашому королю вдалося відбудувати новий, безпечний світ.

— Але не всім подобається правління Деметруса. І він точно не святий.

Ми зупинилися біля вивіски модистки.

— Чому ж тоді захищаєте його? Шукаєте зрадника?

— Бо, як і ти, вважаю його поки що найкращою кандидатурою.

— Колись його все одно не стане, і ваші хащі спалять.

— Можливо, але це дасть ще якийсь час, щоб насолодитися життям, — сказавши, я відчинила двері й увійшла всередину.

Хто ж міг подумати, що помічниця з подібним описом, яка принесла мою сукню до замку, не працює у панни Сігурн? І з розгубленого погляду жінки стало зрозуміло, що вона теж дуже занепокоєна подібним інцидентом.

— Я ж казав, — заговорив Аніруш, коли ми вийшли з крамнички.

— Що ж, ми маємо, — я розгорнула папірець із переліком інгредієнтів. — Зрадник — дуже багата і впливова людина.

— Ви уявляєте, яке це велике коло людей... і нелюдей, — додав він.

— А ти думав, що ми одразу нападемо на слід? Розумна людина раз у раз замітає свої сліди. Знаєш, у кого таке можна придбати? — подала йому папірець.

Аніруш уважно прочитав назви.

— Таке просто так не купити... Але я знаю, у кого можна запитати.

— Зачіпка? — дивлюся на нього.

— Так, — трохи невдоволено бурмоче він.