Петро Дмитрович Біленчук - Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів

з тим, що дехто з них за створення або допущення причин, а головне умов, які призвели до скоєння злочину, може нести адміністративну, дисциплінарну чи навіть кримінальну відповідальність.

Цінні відомості про самого себе, про умови, в яких він живе і працює, може розповісти сам обвинувачений, особливо неповнолітній. Хоч і вважають, що для підлітків більше, ніж для дорослих, властива чесність і справедливість, ефективність допиту неповнолітнього обвинуваченого з метою вивчення його особистості значною мірою залежить від знань слідчого в галузі психології неповнолітніх, вміння встановити з ним контакт у процесі допиту, а також зробити висновки в результаті сприйняття зовнішності допитуваного, його міміки, пантоміміки, інтонації голосу. Вже при проведенні першого допиту неповнолітнього обвинуваченого можна встановити: виявляє він несміливість, боязливість або, навпаки, самовпевненість і розпущеність. У сукупності з іншими даними такі спостереження і зауваження можуть допомогти з’ясувати особливості його винуватості чи невинності. Одяг, зачіска певною мірою є виразом звичок, смаків обвинуваченого, роду його занять. За зовнішнім виглядом в окремих випадках можна судити про стан його здоров’я, матеріальне забезпечення сім’ї тощо.

Вміло організований допит підлітка дає змогу отримати від нього докладну інформацію про його життя в сім’ї, стосунки з батьками, про навчання і працю, з’ясувати причини скоєного злочину і ставлення до вчиненої дії, визначити його захоплення і коло друзів.

Проведені дослідження показують, що за кримінальними справами про злочини, які скоєні неповнолітніми, відомості про підлітка фіксуються тільки в дещо розширеній анкетній частині протоколу допиту неповнолітнього обвинуваченого.

У процесі допиту неповнолітнього обвинуваченого слід мати на увазі те, що підлітки не завжди схильні розповісти правду про осіб, які негативно впливають на них, і тим більше про тих, хто втягнув їх у злочинну діяльність; неохоче розповідають про інтимний бік життя їхніх батьків, свою неуспішність у школі, порушення дисципліни, понесені покарання. Все це повинен враховувати слідчий при допиті неповнолітнього обвинуваченого, щоб отримати інформацію про його особистість, що найбільше відповідає дійсності.

Для допиту неповнолітнього обвинуваченого необхідно ширше залучати фахівців у галузі дитячої і юнацької психології. Спеціалісти в цій галузі знань не тільки подадуть слідчому і органу дізнання професійну допомогу для досягнення безпосередньої мети допиту, а й допоможуть розібратися в складній життєвій ситуації підлітка і створити йому відповідні умови для його виправлення.

Суттєві відомості про особу обвинуваченого можна одержати від потерпілого. Але при допиті потерпілого необхідно мати на увазі можливість його суб’єктивного підходу до пояснення обставин події, яку вивчають. Давання недостовірних показань потерпілим може пояснюватися різними мотивами: страхом, можливістю отримати матеріальну вигоду, почуттям помсти тощо. Тому його показання повинні оцінюватися в сукупності з іншими, вже дослідженими доказами та їх джерелами.

На основі аналізу слідчої практики можна запропонувати орієнтовний алгоритм (перелік) питань[5], які необхідно з’ясувати при допиті неповнолітнього.

І. Питання до заступника директора школи, ПТУз позакласної роботи, класного керівника (в школі, технікумі і ПТУ), куратора і старости академгрупи в вузі, вчителя, викладача, майстра виробничого навчання.

1. Коли і в якому віці обвинувачений вступив до навчального закладу (школи, ліцею, коледжу, гімназії, ПТУ, технікуму, інституту, академії, університету)?

2. Стан його здоров’я, психічний та інтелектуальний розвиток. Чи не спостерігаються у нього ознаки розумового відставання?

3. Який темперамент, позитивні і негативні риси характеру (чесність, правдивість, вміння критично оцінювати свої вчинки і долати власні недоліки в поведінці, доброта, твердість волі тощо; впертість, грубість, жорстокість, розпущеність тощо)?

4. Ідейні і моральні погляди. Вплив сім’ї на їх формування. Чи наявний негативний вплив?

5. Як ставиться до навчання (успішність, старанність)?

6. Захоплення, інтереси. Чи має нахил до вживання спиртних напоїв, наркотиків?

7. Чи дотримується дисципліни? Чи є відхилення від нормальної поведінки?

8. Які стосунки з однокласниками (однокурсниками)? Яка основа дружніх і товариських зв’язків? Чи прагне до лідерства?

9. Чи реагує на заходи виховного характеру і покарання?

10. Чи бере участь у спортивному житті і культурно-масових заходах, які проводяться навчальним закладом?

11. Яке ставлення до вивчення основ права, правової освіти?

12. Чи закінчив повний курс навчального закладу, коли? Якщо ні, то в зв’язку з чим припинив навчання?

13. Здобутий фах. Чи є плани працювати згідно з профілем підготовки?

ІІ. Питання до начальника цеху, відділу, ділянки, керуючого відділенням колгоспу, радгоспу, завідуючого фермою, майстра, бригадира, ланкового, співробітників.

1. Коли обвинувачений почав працювати на заводі, в колгоспі, радгоспі, цеху, на фермі, в бригаді? Чи він працював згідно зі здобутим фахом?

2. Яке ставлення до праці (любов до професії, виконання виробничих завдань, трудова активність, ініціатива, добросовісність, якість роботи, участь у раціоналізації виробництва тощо)?

3. Дотримання внутрішнього трудового розпорядку. Чи допускались ним запізнення, пропуски, випадки появи на роботі в нетверезому стані і розпивання спиртних напоїв на робочому місці? Чи має дисциплінарні стягнення?

4. Ставлення до колективу (доброзичливість, байдужість, зневажливість), яка реакція на зауваження і критику товаришів по роботі?

5. Прізвище, ім’я і по батькові працівників, з якими підтримує дружні чи товариські стосунки. Коротка характеристика їх поведінки. Який їх вплив на обвинуваченого?

6. Які ідейно-політичні, правові і моральні погляди обвинуваченого?

7. Участь у громадському житті колективу. Чи виконує громадські доручення, яке ставлення до їх виконання?

8. Організація дозвілля. Які інтереси та захоплення?

9. Які заходи вживались адміністрацією і громадськістю підприємства для перевиховання винного?

10. Які результати індивідуальної виховної роботи, що виконувалась адміністрацією і громадськими організаціями?

11. Ставлення обвинуваченого до скоєного злочину. Чи можливе виправлення винного за допомогою заходів громадського впливу?

III. Питання до близьких родичів неповнолітнього обвинуваченого, законних представників, друзів, товаришів, знайомих, сусідів.

1. Умови життя, фізичного і розумового розвитку обвинуваченого в дошкільний період. Періодичність і характер захворювання. Чи хворів туберкульозом, психічними і венеричними захворюваннями? Коли і де лікувався?

2. Риси характеру. Які форми і методи сімейного виховання?

3. Чи наявний негативний вплив одного з членів сім’ї на формування ідейно-моральних поглядів обвинуваченого?

4. Які житлові умови, матеріальна забезпеченість сім’ї?

5. Як використовує вільний час? Чим захоплюється? Чи підвищує професійний, освітній і культурний рівень?

6. Як ставиться до літератури, радіо- і телепередач на правову тематику?

7. Чи має пристрасть до паління, спиртних напоїв, наркотиків? Як отримує кошти для купівлі вина, горілки і наркотиків? Де і в кого їх купує?

8. Яке джерело негативного впливу на поведінку обвинуваченого? Які відомості про осіб, що втягують його в злочинну діяльність, пияцтво, наркоманію?

9. Наявність антигромадських установок у поведінці обвинуваченого. Чи спостерігались раніше в його діях аморальні прояви? Чи притягувався він до дисциплінарної, адміністративної і кримінальної відповідальності? Якою була його реакція на ці