Арія Вест - Інфеністи 5: Без каяття, Арія Вест

― Е-е-е, ні-ні-ні! ― в одну мить між цими двома опинилася Лета. В силу свого зросту вона намагалася здаватися не схожою на маленьку білочку, що бігає між двома вовками, та скидалося це ні на що інше… ― Ти! ― крикнула Лета, тикаючи пальцем в Анну, котра від такої поведінки наче язика проковтнула. ― Ви із Хантером уже давно офіційно разом! Що це за секрети?

Анна зітхнула. «Логічно, ти ж увесь цей час була мертва. Ти нічого не знаєш», ― пронеслось в голові Уеллінг. Та тоді Лета продовжила, мовби прочитавши її думки:

― Ох, я знаю, ― схопилася вона за чоло за кілька секунд, аби поглянути на Хантера, а потім знову на Анну. ― Я тільки п’ять хвилин назад повернулася і… відверто кажучи, узагалі не тямлю, що у вас тут відбувається… зокрема, де це ми і хто був цей біловолосий тип на троні… який, до слова, надто нагадує мені трон мого ба… е-е, Аїда, ― дівчина покосилася на трон, а тоді різко перевела погляд на друзів. ― Ох, так, зрештою, я справді нічого не тямлю, ― у голосі дівчини чувся відчай від усвідомлення власної нікчемності.

Анна натомість не збиралась піддаватись емоціям. Дивлячись виключно на Джуліана, вона процідила:

― Так, ти права, Лето, ти нічого не тямиш.

Від такої поведінки азіатка просто ошаліла:

― Ей, взагалі-то, це було надто грубо! ― фиркнула вона.

Та ніхто на це не зреагував. Анна продовжувала беземоційно дивитись на Хантера, а він, намагаючись розкусити, про що вона думає, не зводив з неї пильного погляду своїх синіх очей.

― То й що, що я формально мертва! Але тепер я тут! Дякуючи силам цього невідомого чувачка… до речі, надто вже знайома аура від нього… гм-гм, ― замислилась дівчина всього на секунду. Думки в її голові утворювалися зі швидкістю світла, тож вона миттю змінила тон розмови і крикнула: ― Але… Анно, послухай! Що би там не було, Хантер ― єдиний…

Анна важко дихала. «Навіть якщо вона нічого не розповість, я повинен дотримуватися обіцянки», ― звучало в голові Джуліана.

«Я не можу нічого розповісти. Бо тоді я піддамся емоціям. А якщо я зроблю це, все піде крахом», ― думала у ту мить Анна.

Важко зітхнувши, дівчина повернулась до хлопця спиною, піднесла руку догори, аби, змахнувши нею, у наступну мить відкрити портал тьми і безслідно розчинитися у ньому.

― Іскорко! ― Хантер кинувся слідом, але йому залишалося тільки на кілька секунд зануритися в літаючі у повітрі частинки тьми, що залишились після створення порталу для переміщення на великі відстані.

― Я шокована! Мене що, так давно не було, що тут вже встигло відбутись казна-що?! ― вередувала тим часом Лета, поки Джуліан намагався второпати суть поведінки Анни. ― О! ― голос Лети раптом наповнився здивуванням. ― Та не може бути! Адам! Цей біловолосий тип що, і тебе повернув???

Почувши ім’я свого найзаклятішого ворога, Джуліан тут же відкинув усі інші думки в сторону й повернувся до Лети. Просто перед ними стояв Адам.

Виглядав хлопець надто серйозним, аби продірявлювати Джуліана поглядом особистої неприязні. Практично не здивувавшись появі Лети, він проголосив:

― Ми повинні зупинити її. Негайно.

― Що ти тут… а, ні, зачекай… ми?! ― випалив Хантер.

― Погоджуюсь із Адамом! ― усміхнувшись, проказала Лета. ― Я поняття не маю, в чому справа, але отак іти ― зовсім не в її дусі!

― Зачекай-но, Лето, ― Хантер підніс вказівний палець лівої руки дещо вгору, аби змусити дівчину притримати язика. ― Що ти сказав, Шамберлейн? Ти… ти давно тут?

Натомість Адам, здаючись відданим емоціям більше, ніж будь-коли раніше, нашвидкуруч випалив:

― Послухайте, у нас немає часу. Ми повинні зупинити її, поки не стало пізно. Не можна дозволити їй здійснити те, що наказав Зевс!

Джуліан, дивлячись на Шамберлейна ошелешеним поглядом, поступово насупився. Він намагався просканувати його. І, побачивши на його обличчі стривоженість, зрозумів ― справи і справді кепські… все-таки емоції з’являються на цьому кам’яному обличчі від сили раз в місяць і то, лиш тоді, коли все паршиво й гірше вже немає куди.

Лета тим часом намагалась второпати, що взагалі відбувається:

― Зевс? Заждіть-но! Зевс живий??? Він… він що, вибрався із Пекла?