Arachne - Танець МечІв , Arachne

Юнаки мовчали, заворожені його розповіддю, уявляючи собі битву, в якій цей легендарний меч був завойований і отримав своє ім'я. Мурасаме, який завжди був сповнений енергії і рішучості, дивився на Масамуне з повагою, розуміючи, що перед ним історія, яка перевершила навіть їхнє власне існування.

Масамуне продовжував, його голос звучав все тихіше, ніби він говорив не лише з друзями, а й із самим собою.

— Для Токугави Ієясу Хонде Масамуне був не просто зброєю, а символом його влади та стабільності. Цей меч передавався від одного глави клану Токугава до іншого, стаючи чимось на зразок спадщини, який уособлював саму силу та могутність їхнього роду.

Він замовк, його погляд залишався спрямованим на замок, але в очах спалахнули відтінки смутку. Дзуйхо помітив це і тихо спитав:

— Чому ти говориш про це з таким сумом? Що сталося із цим мечем?

Масамуне важко зітхнув, мов слова, які він збирався вимовити, давалися йому нелегко.

— Цей меч зник у середині ХХ століття. Коли епоха сьогунатів залишилася позаду, його було передано іншому власнику, і врешті-решт його слід загубився. Люди кажуть, що його втрата стала символом завершення епохи, коли стара Японія поступилася місцем нового світу.

Юнаки, почувши це, на мить замовкли, їхні серця наповнились повагою до цього клинка, який став частиною історії, але разом з цим — гіркотою від того, що великі символи також забувають.

Фудзісане, зазвичай спокійний і стриманий, задумливо глянув на Масамуне.

— Отже, твій меч був символом сили та стабільності протягом століть… — сказав він, його голос звучав м'яко та шанобливо. — Але зараз ми маємо шанс повернути його значення і використати цю силу, щоб покінчити з темрявою, яка загрожує всьому світу.

Масамуне трохи кивнув, і його обличчя осяяло рішучістю.

- Так. Цей меч не просто зброя, це символ стійкості і мудрості, і я вірю, що ми зможемо використати його силу, щоб захистити наш світ. Але для цього ми маємо битися з тим, що колись я не зміг знищити.

Всі замовкли, осмислюючи важливість їхньої місії та значущість тієї сили, яку вони несли із собою.

Юнаки продовжували стояти, спостерігаючи за замком та жвавим селищем біля його підніжжя. Декілька селян у простому одязі та з інструментами поспішали у справах, не помічаючи дивних незнайомців, прихованих у тіні дерев. Час, що оточив їх, здавався водночас далеким і знайомим, але вони розуміли, що саме тут, у минулому, криється їх мета.

Мурасаме, уважно спостерігаючи за селянами, раптово перервав мовчанку:

— Нам треба зрозуміти, який зараз день і рік, щоб точно знати, коли ми перебуваємо.

Масамуне кивнув, його обличчя було зосереджено.

- Правильно. Якщо ми дізнаємося точну дату, це допоможе визначити, де може бути демон. Він завжди прагне потрапити до місць великих битв і насильства, де його сила лише посилюється.

Дзуйхо, глянувши на селян, запропонував:

— Можемо обережно підслухати їхні розмови. Вони, швидше за все, обговорюють повсякденні події, і якщо пощастить, ми почуємо потрібні нам дати або дізнаємось про місцеві новини. Але для цього нам доведеться наблизитись, не привертаючи уваги.

Інугамі Куроші, що завжди відрізнявся обережністю, насупився і тихо промовив:

— Але як це зробити так, щоби нас не помітили? Ми виглядаємо надто незвичайно для місцевих жителів і одразу викличемо підозри.

Настала коротка пауза, кожен із них обмірковував запропоновані ідеї, поки Фудзісане не подав голос:

- Є один спосіб. Ми можемо розділитися на пари і рухатися потай, щоб залишатися в тіні і не привертати увагу. Дехто з нас зможе спостерігати здалеку, а один з нас підбереться ближче, щоб підслухати розмови.

Почувши це, Мурасаме кивнув з легким викликом в очах.

— Тоді дозвольте мені бути тим, хто наблизиться. Я рухаюся досить швидко та тихо. Якщо щось піде не так, я можу втекти або відвернути їхню увагу.

Масамуне, оцінювально подивився на нього. Незважаючи на їхнє недані розбіжності, він знав, що Мурасаме справді найкращий кандидат для подібного завдання — його спритність і рішучість могли зіграти їм на руку.

— Гаразд, Мурасаме, — погодився Масамуне. — Але будь гранично обережним. Ми не можемо дозволити собі помилку та розкриття. Якщо щось піде не так, то повертайся до нас негайно.

Мурасаме трохи посміхнувся, в його очах блиснуло нетерпіння.

— Не хвилюйся, я знаю, що роблю.

Дзуйхо та Інугамі Куроші запропонували залишитися в укритті та стежити за ситуацією здалеку, щоб підстрахувати Мурасаме та спостерігати за поселенням. Фудзісане, озброївшись безшумністю, зайняв позицію ближче до Масамуне, щоб координувати дії, якщо виникне загроза.

Вони повільно і безшумно розвіялися, займаючи позиції, залишаючи Мурасаме одного. Тихо рухаючись між деревами, він підкрався до невеликого будиночка, де кілька селян, перемовляючись, обмінювалися новинами. Його слух уловив уривки слів: "...сьогодні вранці... на ринок... у 10-й рік правління..."

Мурасаме обережно напружив слух, намагаючись зрозуміти все, що говорилося.

Навколо стояв легкий запах пряного диму та свіжих овочів, і він був лише за кілька кроків від того, щоб підійти ближче. Зупинившись, він завмер, зливаючись із тінню стіни, і зосереджено прислухався до розмов.

— Сьогодні вранці у нас поповнення на ринку, — говорив один із селян із кошиком на плечі. — І новини зі столиці також принесено: вони кажуть, що Токугава Ієясу знову йде на захід.

Мурасаме напружило слух ще сильніше, намагаючись не пропустити жодного слова. Він розумів, що кожна деталь може мати значення.

— … кажуть, сьогодні вже 10-й рік правління, — додав інший, погладжуючи бороду. — Схоже, великий сьоґун знову задумав зміцнити свої землі, тільки цього разу зібрав військо ще більше. Мабуть, готується до нової битви.

Зібравши все почуте, Мурасаме повільно відступив, не здіймаючи галасу, ніби розчиняючись у тіні і йдучи від будиночка. Він знав, що його товариші чекають з нетерпінням, і, не гаючи часу, поспішив повернутися.