Джеймс С. А. Корі - Вiйна Калiбана, Джеймс С. А. Корі

накриває з головою. Ця ж лють була тактичною.

— Моя Джулі мертва, — його голос театрально затремтів. —

Вона померла, коли та інопланетна наволоч упала на Венеру.

Вона померла, рятуючи Землю.

Авасарала ніжно заперечила. Вона стишила голос, зобразила

стурбований, материнський вираз обличчя. Якщо він збирається

грати ураженого чоловіка, вона може зіграти матір.

— Щось вижило... Щось пережило зіткнення, і всі знають, що

це так. У мене є підстави вірити, що воно там не залишилось.

Якщо якась частина вашої доньки пережила цю зміну, вона

могла звернутися до вас. Спробувала зв’язатися з вами. Або зі

своєю матір’ю.

— Я б віддав усе, щоби повернути свою дівчинку, — сказав

Мао. — Але її більше нема.

Авасарала кивнула.

— Гаразд.

— Щось іще?

І знову фальшива злість. Вона провела язиком по задній стінці

зубів, думаючи. Щось у цьому було, щось ховалося під

поверхнею. Вона не могла зрозуміти, чого чекає від Мао.

— Ви чули про Ганімед?

— Там були бої, — відказав Мао.

— Можливо, не тільки. Те, що вбило вашу доньку, досі там.

Воно було на Ганімеді. Я дізнаюсь, як і чому.

Відсахнувся. Це було справжнє здивування?

— Допоможу, чим зможу, — відказав слабким голосом.

— Почніть із цього. Чи є щось, що ви не розказали на

слуханнях? Бізнес-партнер, про якого ви промовчали, резервна

програма чи додатковий персонал із вашим спорядженням.

Якщо це поза рамками закону, мені байдуже. Я можу

домовитися про вашу амністію майже за будь-що, але маю знати

це зараз. Прямо зараз.

— Амністію? — він перепитав, ніби це був жарт.

— Якщо скажете зараз, так.

— Якби було щось, я б сказав. Я розповів усе, що знаю.

— Ну що ж, добре. Вибачте, що зайняла ваш час. І... вибачте, що роз’ятрила старі рани. Я втратила сина. Чаранпалу було

п’ятнадцять. Не впорався з лижами.

— Співчуваю, — сказав Мао.

— Якщо дізнаєтеся щось іще, приходьте до мене.

— Добре.

Мао підвівся. Авасарала дочекалася, поки він дійде до дверей, і заговорила:

— Джулсе!..

Повертаючи голову через плече, він застиг, наче у стоп-кадрі.

— Якщо дізнаюся, що ви щось знали і не розказали мені, вам

ніхто не позаздрить. Я не пробачаю херні.

— Якщо я не знав цього, коли заходив, то тепер знаю.

Кращих прощальних слів годі було шукати. За ним зачинилися

двері. Авасарала видихнула, відкинувшись на спинку крісла.

А тоді повернулася й подивилася на Будду.

— І де ж була твоя допомога, самовдоволений ти покидьку?

Статуетка, звісно, промовчала. Авасарала загасила світло і дала

мороку бурі заповнити кабінет. Щось у Мао її непокоїло.

Можливо,

це

був

лише

натренований

контроль

корпоративного переговорника високого рівня, але вона

відчувала, що її залишили поза грою. Відсторонили. Це теж

цікаво. Чи спробує він чинити їй опір, можливо, піти в обхід?

Мабуть, варто попередити Еррінрайта, щоб він чекав на

сердитий дзвінок.

Вона замислилася. Навряд чи можна повірити, що там, на

Венері,

є

щось

людське.

Наскільки

люди

розуміли

протомолекулу, вона була створена, щоб захоплювати

примітивне життя й перетворювати його на щось інше. Але

якщо... Якщо людський мозок був надто складний, щоби

повністю підкорятися протомолекулі, й дів чинка у певному

розумінні пережила падіння, і якщо вона звернулася до свого

татуся...

Авасарала взяла свій планшет і відкрила канал із Сореном.

— Пані?

— Коли я сказала не поспішати, я не казала, що тобі, дідько, слід узяти вихідний. Де мій чай?

— Скоро буде, пані. Мене відволікли. У мене є звіт, що може

вас зацікавити.

— Буде ще цікавішим, якщо чай не охолонув, — вона закрила

канал.

Установити якесь справжнє спостереження за Мао, мабуть, неможливо. У торгової компанії «Мао-Квіковскі» мають бути

власні вузли зв’язку і власні схеми шифрування. Без сумніву, кілька компаній-конкуренток із не гіршим фінансуванням, аніж

в ООН, уже винюхують їхні корпоративні таємниці. Але, можливо, є інші