Аграфена Осіння - Знання — сила, або Рятуйте дракона!, Аграфена Осіння

Розділ 21

У цей час до зали стрімкою ходою увійшов красень-чоловік (дракони всі красені, це давно відомо, а якщо дракон ще й мільярдер, то, взагалі, – еталон краси та привабливості).

– А де всі? – суворо запитав він, застигши на порозі й оглядаючи присутніх пильним поглядом.

– Там же, де й твої брати, – насмішкувато відповів той, що прибув без пари, – нема! А що це ти перейнявся відвідуваністю, Серпантію? Це ж не ти голова та засновник клубу?

– А що це ти не спізнився на збори, Дрейку? – у тон йому відповів новоприбулий. – За весь час, вперше.

– А я тепер можу будь-коли вибиратися з дому. Мої діти під наглядом. Знайшлася, нарешті, няня, що сподобалась моїм дітям і знайшла з ними спільну мову.

– Зрозуміло, – відповів Серпантій, прямуючи до єдиного крісла за столом. – Я сьогодні вестиму засідання замість тітоньки Лариси.

За столом виник обурений шум, але ніхто не встиг нічого сказати, як у помешкання влетіли ще дві пари.

– Радомире, Рейнгарде, – рикнув головуючий, – де вас носить?

– Вибачте, – сором'язливо промовила мила дівчина, – мені потрібно було терміново вигуляти Барсика, а він, як і я, любить гуляти у фіговому саду. А Рей...

– Все з вами зрозуміло, – перебив Серпантій і перевів погляд на іншу пару. – А ви що скажете?

– Перепрошую, – з готовністю відгукнувся красень-дракон, – мені треба було одному нахабному кролю пару ласкавих слів сказати, щоб не витріщався на мою жінку!

 Помітивши розширені очі Фіони, супутниця войовничо налаштованого хлопця пояснила:

– Кролик – це перевертень Степан. Він лише раз на мене глянув, а мій Радомир дуже ревнивим виявився.

 – Все, сідайте вже, – скомандував Серпантій. – Чекаємо ще десять хвилин і вирушаємо.

 – Куди? – здивувалися всі присутні.

 Головуючий лише відмахнувся:

– Потім одразу всім скажу.

– Ну, якщо ще є вільний час, – піднялася одна з дівчат, – то...

Договорити вона не встигла, як у приміщення влетіли одразу троє запізнілих.

– Найден, – рикнув Серпантій, – можна було не запізнюватися?

– Не можна, – спокійно відповів елегантний брюнет, саджаючи на стілець дівчину, що прийшла з ним. – У нас із Юліаною була зустріч із представниками преси.

– Це важливіше за засідання нашого клубу?

– Організація благодійної виставки-продажу не менш важлива, ніж засідання нашого клубу.

– Пані Корвелія, де ваш син? – Спитав Серпантій у жінки, що впурхнула слідом за художником і його дружиною.

– Я за нього, – радо відповіла дама. – Весільна подорож у них. О, пані Найроно, – зауважила вона знайоме обличчя, – і ви тут?

Фіона лише кивнула і зібралася привітатись, але не встигла – зал поповнився ще однією парою, яку всі чоловіки зустріли злагодженим стогоном. Тільки Найрона радісно усміхнулася сліпучій красуні, яку ніжно підтримував ще один красень-дракон.

– Що вона тут робить? – висловив загальне невдоволення Дрейк.

– Ввічливіше з моєю жінкою, друже, – спокійно відповів Оверлорд. – Інакше, згідно із Законом збереження нервової системи своєї пари, я можу викликати тебе на поєдинок.

– Та годі, – засміявся Дрейк, – у податківців взагалі немає нервової системи.

– Що?! – обурився чоловік за свою кохану Маніеллу.

– Годі! – грюкнув по столу Серпантій, – припинили базар. – Хто знає, де Жорж?

– Він не прийде, – сказала дівчина, що прийшла зі своїм супутником раніше за Фіону. – У нього зараз справ вище даху. Лише вчора він приходив до нашого кафе і попросив передати, що він категорично і назавжди закохався.

– Знову? – злагоджено відгукнулися чоловіки. Яка тут, однак, панує одностайність.

– Сказав, що цього разу, назавжди, – незворушно продовжила дівчина. – Тому він викупив столичний Зеленбуд, щоб вирощувати жоржини для своєї Жоржини. Він же завжди з розмахом залицяється. До речі, ми з Едуардом запрошуємо вас всіх у наше кафе “У Марічки”. Десерти на будь-який, найвибагливіший смак, – вона швидко розкидала візитівки по столу, як карти у покері, і задоволено зітхнувши, сіла на своє місце. Вже звідти додала:

– Наші сирники вас підкорять!

Ображено глянувши на конкурентку, піднялася її сусідка і не менш швидко роздала карти, пардон, візитки, всім присутнім.

– Наш заклад ось-ось відкриється, – гордо повідомила вона. – Микалю, підтвердь!

Дівчина дочекалася коли її супутник кивне і продовжила:

– Міжсвітова корчма безалкогольних напоїв зустріне вас теплом та найрізноманітнішими напоями з усіх відомих нам світів!

Нарешті, знову піднялася третя дама з візитівками, яка збиралася стати першою рекламницею, але її нахабно випередили.

– Мене звуть Ева Водомірка, – з гордістю повідомила вона і Фіона посміхнулася, згадавши майстерню з виробництва перук. – Моя шлюбна агенція не потребує реклами, але, можливо, серед вас є ті, хто потребує моїх послуг.

Ева не менш спритно розкидала свої візитки всім присутнім і, з почуттям власної гідності, сіла на своє місце.

Фіона взяла картонний прямокутник і з цікавістю зазирнула до нього. Клепсид, що весь час мовчки спостерігав за балаганом, що твориться навколо нього, раптом загарчав і очі його небезпечно позеленіли.

– Дай це мені, люба, – голосом лева, що прокидається, попросив він, витягаючи картонку з рук здивованої подруги, – тобі це вже ніколи не знадобиться. Давай ми краще віддамо візитівку Дрейку, йому вона ще стане в пригоді.

– Все, більше нікого не чекаємо, – сказав Серпантій і піднявся. – Хочу повідомити, що сьогоднішнє виїзне засідання нашого клубу драконів-мільярдерів "Флешмоб" проведу я. Як вам відомо, наша з братами тітонька Лариса, яка є засновницею та незмінною головою нашого “Флешмобу”, у вільний час працює деміургом. Зараз, в одному з її створених світів, відбувся Часотрус, що спричинило деякі проблеми, які вона тепер мусить вирішувати.

– Що таке "флешмоб"? – тихенько запитала Клепсіда Фіона.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍