Аграфена Осіння - Знання — сила, або Рятуйте дракона!, Аграфена Осіння

– Не знаю, – також пошепки відповів їй наречений, – Це певно термін, який використовують деміурги з Національної Спілки Деміургів Букнета.

– А що таке…?

– Я тобі потім у ліжку розповім, – прошепотів на вухо Фіони хлопець.

Вона почервоніла і замовкла. Трохи за цими перешіптуваннями не пропустили інформацію про те, що клуб зовсім недавно поповнився новим членом, але новий дракон-мільярдер Максим поки не може бути присутнім на засіданні, бо повинен оберігати особливу дівчину, за якою полюють усі, кому не ліньки.

Також Серпантій вибачився, що на засіданні відсутня, з причин, що не залежать від неї, його чарівна секретарка Анжеліка.

– А тепер, – підсумував Серпантій, – ми вирушимо на наше виїзне засідання до Одеси, до нашого одноклубника Олексія. Він люб'язно надав свій ресторанний комплекс на сьогоднішній вечір для нас. Прошу всіх вас... – головуючий підняв вказівний палець.

Промову перебив хлопець, який увірвався до зали. Він був оголений до пояса, і, широко посміхаючись, міцно тримав в руках чималу бочку.

– Мільярдський! – знову в один голос видихнули всі присутні чоловіки.

– Привіт, хлопці, – відсалютував бочкою новоприбулий. – Приймайте зілля моєї Лесюні. Тонізуюче-розслаблююче!

– Тільки від усіх вас обіцянка, – перекричав задоволений гомін хлопців Серпантій, – не танцювати на столах, як в минулий раз, особливо в своїй другій іпостасі. Не забувайте, скільки довелося викласти за ремонт ресторану.

– Ми по келиху, – загули присутні, і Фіона лише посміхнулася, згадуючи опухлі обличчя тих, хто збирався обмежитися чарочкою рокайського вина.

Десять хвилин по тому всі зібрані вийшли з порталу на зелений лужок біля двоповерхової сучасної будівлі, яка виглядала, ніби була побудована з одного скла. Але господарів, які зустрічали цілий табун прибульців, там не було. Проте біля абсолютно чарівного фонтану стояла пара: високий смаглявий брюнет і поруч мініатюрна, але фігуриста красуня.

Поки господар знайомився з новими людьми і представляв свою помічницю, Фіона не могла відвести очей від фонтану. Краєм вуха вона почула, що чоловіка звуть Олексій. Він володіє цілою мережею ресторанів, але зараз пропонує своїм друзям найкращий для виїзного засідання клубу. Дівчину звуть Серпентою, і, виявляється, вона не помічниця, а справжня істинна пара дракона. 

Від цієї заяви Найрона навіть відірвала погляд від фонтану і запитливо подивилася на Клепсіда.

– Він – Юдварга, з Темного нагір'я, – пошепки пояснив її майбутній чоловік, – вони одружуються тільки з істинними.

Тим часом слово знову взяв організатор поїздки.

– Олексію, – Серпантій із сумнівом подивився на Мільярдського, точніше, на бочку в його руках і запитав: – Я чув у тебе є якийсь спеціальний зал у печері? Чи можемо ми влаштуватися там?

Поки йшли переговори, Фіона знову відволіклася на фонтан. Невисокі борти були пофарбовані небесно-блакитною фарбою. У центрі круглої місткості стояв різьблений парковий питний фонтанчик, але струмінь з нього бив висотою метри два, утворюючи водяну парасольку над кам'яною статуєю матері з дитиною. 

Яка ж чарівна споруда. Особливо витягнута ручка малюка, що виступала за межі “парасольки” і у якій була велика чашка з рідиною. Всередині посудини, мабуть, був вбудований повітропровід, тому вода в ній, здавалася киплячою.

Фіона обережно почала наближатися до захопливого архітектурного ансамблю. Крім Клепсіда, ніхто не звертав на неї уваги, і її дослідницька натура вимагала експерименту.

Її майбутній чоловік лише здивовано підняв брову, але не прокоментував, коли вона потяглася до своєї сумочки і відкрила її. Наступної миті вона швидко кинула мильну кульку в чашку малюка і, зробивши невинне обличчя, скромно стала біля свого хлопця.

– Ой, – раптом вигукнула Серпента, захоплено дивлячись на фонтан. Точніше, на чашку в руці кам'яної дитини, з якої видувалися мильні бульбашки всіх кольорів веселки, діаметром від пів метра і більше, відривалися і повільно пливли на волю вітру.

Її чоловік не поділив цього захоплення. Він суворо подивився на Фіону і запитав:

– Вода тепер непридатна для споживання птахами? Що ви туди кинули?

Поки Фіона винувато виправдовувалася за свою дослідницько-експериментальну натуру і пояснювала, що це мило, навіть якщо його з’їсти, не завдасть шкоди нічому живому (ось, наприклад, Клепсід вже його пробував).

Олексій, як справжній мільярдер, миттєво почув потенційну вигоду і, ніби байдуже, запитав: де можна взяти такі дрібнички і чи є там ще щось подібне?

Очевидно, він буде першим у черзі за Майчиними виробами.

– Все це вирішіть потім, – знову втрутився Серпантій, – а зараз у нас роботи непочатий край та неоране поле. Тож підемо.

Непочатий край роботи вклався десь на годину. Потім почалося неоране поле – тобто застілля.

Печера виявилася найкращим варіантом для проведення виїзного засідання клубу. Тому що ніхто зі сторонніх не бачив розгулу, що творився там. Коли почервоніла від танців Фіона сіла біля свого нареченого, той поцілував її в щічку і махнув головою в центр зали:

– Дивись, зараз найцікавіше буде.

Дівчина й дивилася на всі очі, як у центрі танцювального майданчика чоловіки встановили величезний дубовий стіл зі стільницею з пів метра завтовшки.

Чи бачили ви коли-небудь, як танцює на столі дракон, що трохи пригубив тонізуюче-розслаблююче зілля улюбленої жінки Мільярдського? Навряд. А ось Фіона тепер бачила!

І як апофігей застілля пролунав крик Клепсіда:

– Хлопці, а я за місяць одружуюся! Усіх запрошую розділити зі мною святкування.

Загальний нетверезий крик привітань міг би і дах підняти. Добре, що в печері даху не буває.

Коли в залі трохи стало тихіше, хлопець продовжив:

– Олексію, можу я сподіватися, що ти дозволиш нам орендувати це чудове приміщення?

Милостива обіцянка була отримана, і Клепсід, трохи заплітаючись язиком, заявив, що все, чого він хотів, справдилося. Тепер їх чекають тільки радість, любов і щастя.