Аграфена Осіння - Знання — сила, або Рятуйте дракона!, Аграфена Осіння

– Не знаю, пані.

Через двадцять хвилин, Найрона вже дізналася, що сталося. Її тимчасовий наглядач просто сяяв від гордості та радості, показуючи дівчині фото у своєму флейсері, на яких була усміхнена Майка. Він послухався поради Фіони і запросив її на Блакитні озера, а потім у парк кам'яних скульптур. На одному зі знімків, Майка сиділа на спині величезного кам'яного ведмедя і махала рукою.

Запевнивши Фіону, що вона тепер – найкращий друг Філа, а він, своєю чергою, її боржник, закоханий водій вирушив додому.

Не встигла дівчина повернутися до будинку, як з дверей вилетів Клепсід і закричав:

– Кохана, ти куди від мене втекла?

Охорона біля входу неввічливо зареготала, але хлопець наче й не помітив. Він збіг з ґанку і, підхопивши почервонілу наречену на руки, потяг її до будинку. Проскочив хол і промчав коридором до кабінету Валентайна. Поставив її на ноги біля самих дверей і, відчинивши їх, провів наречену до приміщення.

Фіона обережно озирнулася і здивовано витріщилася на дві особи, що сиділи в кріслах по обидва боки столу. Обидва були в халатах, з опухлими від надмірного вживання обличчями та нетверезими, розфокусованими поглядами.

– Син, – Валентайн гикнув, але зовсім не розгубившись, продовжив, – У нас із Шіасом сьогодні дуже важливі справи. Нам треба похмели... е... поділитися досвідом із колегами. Тому, на збори клубу драконів-мільярдерів, ти підеш.

– Спочатку я хотів би почути найголовніше, – заперечив Клепсід.

– Гаразд, – мляво відмахнувся його співрозмовник, – ми з Шіасом згодні, щоб ви одружилися через місяць.

– А як же Селестіна? – обурилася Фіона. – За Законом збереження черговості, вона має вийти заміж першою!

– Сподіваюся, що так і буде, якщо я зможу її вмовити, – промимрив Валентайн.

– Точно, – пробурмотів фраморська Величність. – Вона – не ти, її ми швидко переконаємо.

Фіона тільки рота відкрила від подиву і глянула на не менш здивованого нареченого.

– Ідіть уже, – старший Золотозелений махнув рукою в бік виходу, – всі нерви мені вже зіпсували.

– Ти зі мною на збори? – хлопець прохально зазирнув Фіоні у вічі.

– А можна?

– Звісно!

– Тоді з тобою.

До такого важливого заходу слід ґрунтовно підготуватися. Про це Фіона повідомила свого нареченого. Той зовсім не заперечував, щоб пройтися зі своєю коханою по магазинах. Було вже майже п'ять годин вечора, коли Фіона у всьому своєму блиску стояла перед онімілим хлопцем і стримувала усмішку, коли той глянув спочатку на неї, потім на ліжко. Потім знову на неї і запропонував:

– Може нікуди не підемо?

Вона все ж таки розсміялася, взяла маленьку сумочку і попрямувала на вихід.

Незабаром Клепсід привіз свою красуню до великого двоповерхового будинку і провів її всередину. Одні з дверей, майже навпроти входу, були гостинно відчинені, і звідти лунала тиха музика. Хлопець впевнено потягнув подругу туди.

Всередині було дуже затишно. Посередині стояв великий круглий стіл, накритий темно-зеленою скатертиною, на якому стояли графини з бурштиново-жовтою рідиною, пляшки з водою та інші атрибути, призначені для високого рівня зустрічей.

Навколо столу стояли дуже гарні стільці з гнутими спинками та різьбленими ніжками. Сидіння на них були з білого оксамиту, на якому ніби хтось розкидав червоні троянди.

Сідати на такий стілець було страшнувато, щоб ненароком не забруднити. Але, напевно, члени клубу драконів-мільярдерів могли собі дозволити таке. На дальньому краю столу було єдине крісло з високою спинкою.

За столом уже сиділи три пари, а ще один чоловік сидів окремо. Клепсид з Фіоною привіталися і сіли з іншого боку столу. Потім дівчина звернула увагу на щось цікаве. Перед кожною з трьох жінок лежав невеликий стос візиток. Але поки що вони нічого нікому не пропонували. Напевно, чекали, доки зберуться всі учасники зборів, але при цьому ревниво одна на одну поглядали.

Так, мільярдери не втратять жодної можливості, щоб підвищити свій добробут.

Але ж непогана ідея. Може, і Фіоні зробити візитівки та пропонувати їх потенційним роботодавцям? Чому вона сама не додумалася до цього?