Євгеній Шульженко - Гра почалась, Євгеній Шульженко

Яна задоволено замахала головою, погоджуючись з здогадкою подруги. Ксенія подивилась по сторонам:

Якщо по порядку, Терапевт згадав, що про вірус тато йому розповів ще пів року тому, коли дізнались про перші випадки. Вірус вражає мозок людини, але не шкодить йому. Людина в якийсь момент засинає і може спати дуже довго. При цьому організм людини не буде вмирати. Як в фантастичних фільмах. Пам’ятаєш? Коли якась експедиція має летіти років сто до дальньої планети, вони лягали в капсули та засинали. А через сто років прокидали та були такі ж молоді та здорові. От Цей вірус робить з людьми те ж саме. Вірус, зі слів Терапевта, був невідомого походження і майже не мав ніяких інших симптомів, - продовжила Яна, - але в нашій Столиці побудували Дослідний Центр, в якому намагались знайти антивірус. Він не знає де це, а тато йому ніколи про це не розказував. Але всі хімічні сполуки для досліджень вірусу готували саме на нашому фармзаводі.

Мілана була в абсолютному шоці від того, що почула. Але крім шоку, вона також зрозуміла одну дуже важливу річ. Якщо є вірус, то має бути антивірус. Отже, якщо дорослі заражені, то їх можна вилікувати. Дівчина зразу сказала про це Яні та Ксенії.

Ти маєш рацію, - погодилась Ксенія, - Терапевт вважає так само. Але це не головне. Головне інше. Тато Терапевта не раз розповідав, що в тому Дослідному Центрі є лабораторії під землею, абсолютно ізольовані. В них є своя екосистема, неймовірні запаси їжі та якась там ядерна енергія. Іншими словами, в них є світло, вода і таке інше. Отже, - Яна підняла палець вгору, - Якщо в цій лабораторії були люди, а вони там точно були, вони мають бути не сплячими! Ти маєш на увазі, що вірус їх не приспав? – всміхнулась Мілана, - Більш за все вони зараз можуть працювати над антивірусом? Я на це дуже сподіваюсь. Але чому вони досі не виходили до нас? Я впевнена, що є захисні костюми, якими вони можуть скористатись. А навіщо їм виходити? – спитала Яна, - Вони зараз ламають голову над антивірусом, щоб всіх вилікувати. Якось не чесно та жорстоко по відношенню до нас, - все ж таки не погоджувалась Мілана, - можна було просто сказати про це, якось дати надію. Я перші дні взагалі не могла стримувати сліз. Я теж, - Яна обняла Мілану за плечі, - навіть згадувати про це болісно. Якщо все це правда, - повернулась до теми Ксенія, - то виник якийсь дивний вірус, про який мало хто знав, інколи від нього засинали люди. Але коли цей вірус розповсюдився по всій Землі, то в якийсь момент «Клац!» і всі навколо заснули. Хоча дивно, що діти не заснули. Щось пішло не так. Дорослі сплять та немовлята сплять, - побачивши здивування Мілани, додала, - у одного хлопчика з нашого племені декілька місяців назад народився братик. Зовсім маленький. Коли він побачив, що батьки заснули та не прокидаються, звернув увагу на те, що його брат також тихо і мирно спить. Це дуже добре, я особисто не уявляю, щоб ми зараз робили з тим немовлям. Я взагалі боюсь маленьких дітей.

Дівчата ще трохи посиділи та пішли в аптеку. Там їх зустрів Терапевт. Мілана не могла відірвати очей від хлопця, так і хотіла засипати його питаннями щодо вірусу. Але вона не мала права, адже не могла підставити подруг, які розкрили їй таємницю. Ватажок племені Капібарів вирішив, що нічого не треба робити з даною інформацією. Треба чекати. Знову ж таки, це теорія. Дуже правдива теорія, все співпадає як не можна краще. Але треба чекати та виживати.

Мілана не була згодна з Семеном. Вона вважала, що треба щось зробити, якось розвідати. Можливо, вчені зараз в підземній лабораторії шукають антивірус. А можливо, вони не встигли себе захистити та сплять точно так як і на поверхні. А можливо, вони не хочуть шукати антивірус. І таких думок у Мілани була вся голова. Та вона точно розуміла, що має підтвердити теорію Терапевта. Інакше, вона не зможе просто сидіти та чекати. Це не можливо. Вона так сумує за батьками.

 

Після вечері в племені Капібарів, посланці миру племені Зодчих вирушили додому. Весь час, починаючи з розмови дівчат про теорію, закінчуючи вечерею, Аліши не було видно. Та як тільки група зібралась до фортеці племені Зодчих, кішка була тут як тут. Задоволено муркотіла, бігла поряд та постійно озиралась на Мілану. Дівчинка це бачила і в неї з’явилась дуже дивна думка. Кицька знає про тайну розмову, вона знає про теорію. А те що вона зараз така задоволена – бо все йде по якомусь таємному плану. «Таємний план кішки та капібари?» - Мілана навіть розсміялась від такої думки.

Про теорію з вірусом дівчина вирішила розповісти лише ватажку та командирам. Треба добре обміркувати все. Вирішити, що робити з цими знаннями. Вирішити як підтвердити теорію, чи як Семен – просто чекати? Дуже сумніваюсь, що Гра буде чекати на вирішення дорослих, закритих десь під землею. А чи взагалі ті дорослі не сплять, як всі інші. Час покаже. Тому, Гра, щось пішло не по твоїм правилам…