Світлана Бонд - Сонце, молодість, салют, Світлана Бонд

Вона відчувала себе школяркою, у якої перший поцілунок і він здається майже ідеальним. Тут не було ніяких зайвих торкань, піддалися хвилинному помутнінню, не знаючи, як виправдати це вранці. Просто захотілося.

На губах Діми вона відчувала смак вина, а язик, який раз у раз проникав у її рот, був занадто гарячим. У такому стані можна голову втратити.

Вдалині почулися розмови. Вони повільно відсторонилися один від одного і втупилися на стежину, де незабаром з'явилися Валера й Аліса.

Головний жартівник табору ніс кульок із бутербродами, а Аліса - пляшку води.

- Ви довго, - промовила Діана перше, що спало на думку.

За її зчервонілим обличчям і Дімою, який сидів поруч, як вона думала, нескладно зрозуміти, у чому річ.

- Валера чашку розбив! Довелося осколки ховати, - зізналася Аліса.

- Ви тут без нас не заснули? - Валера виставив перед друзями розкритий пакетик їжі.

Обидва негативно махнули головами. Тепер уже точно не до бутербродів.

- Майже заснули, - піднявся Діма. - Ви вчасно прийшли.

Він узяв гітару і пробриньчавши якусь мелодію, почав ховати інструмент у чохол.

До них повернулася Лариса. Усі вже було подумали, що вона десятий сон бачить, а ні, згадала, що без неї проходить мінівечірка. Хоча виглядала вона максимально не зацікавленою, немов випадково натрапила на них, а піти вже неввічливо.

- Ти там привида побачила? - запитував Валера з набитим ротом. - Страшилки дітей виявилися правдою?

- Просто вирішила до вас зазирнути, - викарбувала вона. - Мені не спиться.

- А нам навіть дуже, закругляємося? - запропонував Діма. - Щось я перепив.

- Згодна, - Діана підійшла до Лариси. - Точно все добре? Виглядаєш, ніби напад пережила.

Та несвідомо пригладила розпатлане волосся і відтягнула спідницю.

- А хто в такий час доби матиме нормальний вигляд?

- І то правда, - погодилася Діана.