Річард Темплар - Правила, які варто порушити. Жити за власним кодексом

  «Залиште свої бажання при собі»

Я чув цей вислів багато разів у дитинстві й досі, буваючи на людях, чую його від інших батьків. Я ніколи не розумів його, навіть коли він був адресований мені. Ти говориш батькам, чого ти хочеш, а у відповідь звучить: «Залиш свої бажання при собі», і ти нічого не отримуєш. Отже, наступного разу, коли тобі чогось забажається, ти уникаєш жодних згадок про цю річ, і знову нічого не отримуєш. Наскільки я зрозумів це тоді, способів отримати бажане немає.

Гаразд, можливо, діти опиняються в програшній ситуації в будь-якому разі. Проте в дорослому житті «Я хочу» — це єдине, що справді дає вам змогу потрапити куди завгодно. Незалежно від умов, у яких ви виховувалися, ви маєте навчитися чітко та конкретно формулювати свої бажання. Коли ви не здатні пояснити, чого ви хочете, як, ви гадаєте, вам це дадуть? Ідеться про особисті стосунки, роботу, друзів, родичів чи працівника банку — ви просто мусите вміти висловити своє бажання.

Звісно, ви проситимете про розумні речі і будете робити це ввічливо. Не треба домагатися чогось погрозами чи сподіватися, що ви все отримаєте без жодних запитань або вам не доведеться йти на компроміс. Хороші манери завжди мають бути на першому місці: по-перше, ви порядна людина, а по-друге, альтернативний спосіб дає менше шансів.

То що ж повинен був означати той вислів? Я гадаю, у часи, коли цінували чемність, він означав, що речення слід починати не з «Я хочу…», а з «Чи не будете ви такі ласкаві дати мені…», і стосувався звичайного етикету. Та навіть за таких умов, коли вам щось справді потрібно, людям буде зрозуміліше ваше прохання, коли вони почують, чого, власне, ви бажаєте.

Коли ви хочете, наприклад, щоб вам підвищили зарплатню, ви ніколи цього не дочекаєтеся, доки не попросите. Та якщо ви починаєте шанобливо: «Будьте люб’язні, чи не могли б ви мені…», це звучить, ніби ви просите про послугу. Проте ситуація зовсім інша. Вам треба ввічливо сказати: «Я вважаю, що заслуговую на більшу зарплатню, ніж маю зараз, я хочу, щоб це підвищення відповідало моїм заслугам». Очевидно, вам доведеться це підтвердити, та припустімо, що ви готові, — тоді ви маєте повне право таким чином викласти свої карти на стіл. Це свідчить про справедливий обмін — ваша праця на їхні гроші.

Коли йдеться про особисті стосунки й вам необхідно обговорити певні проблеми, слід робити це з повагою та виважено. Ви лише допоможете своєму партнерові, якщо скажете, наприклад: «Я хочу, щоб кожен із нас сам прав свою білизну» або «Я хочу, щоб ми принаймні щотижня обідали в ресторані». Це допомагає вам обом зрозуміти, чого конкретно ви очікуєте одне від одного.

Отже, поводьтеся ввічливо та приязно в усіх ситуаціях, як і завжди, та, заради бога, кажіть, коли вам щось потрібно. Як іще вам почути у відповідь, що немає жодних проблем і ви можете це отримати?

ПРАВИЛО 96

Висловлюйте свої бажання

  «Доки не зламалося — не лагодьте»

Я гадаю, що це стосується певних речей у нашому житті, як-от дверцята в серванті чи печиво. Та більшість предметів, які нас оточують (незалежно від їхньої складності), навіть у робочому стані потребують принаймні догляду, інакше дуже швидко зламаються. Ваша машина може чудово «бігати», та ви маєте стежити за нею, якщо волієте бачити її справною за рік або два.

Якщо ваше життя не зруйноване, це не означає, що ви можете дозволити собі, пихкаючи, просуватися далі — просто так, без жодної мети — та чекати, доки опинитесь у наступній вирві. Саме так і трапиться, якщо ви не дивитиметеся, куди прямуєте. Коли вам 20, це може стати лише пригодою, та ближче до 40 постане запитання: чому вам не вдалося просунутися далі?

Ви повинні прагнути кращого, заглядати вперед, постійно ставити перед собою нові цілі та завдання, намагатися реалізувати нові мрії та амбіції. Коли все «вельми добре», це не вельми добре. Ви здатні домогтися більшого. Щойно ваше життя почне ставати надто спокійним і безтурботним, струсоніть його трохи. Не чекайте, доки воно полетить шкереберть і вам доведеться його налагоджувати. Знайдіть новий стимул, який надасть вам енергії, своєрідний виклик, що триматиме вас у тонусі.

Інакше ви занудьгуєте. А занудьгувати на спокійній, гладкій дорозі дуже легко, і раптом ви усвідомлюєте, що роки промчали повз вас, а ви нічого не досягли. Що ви залишите по собі? Затишне болото — як затишну диванну подушку, якою вже ніхто не користується? І це справді для вас «вельми добре»? Так не має бути. Життя — це дивовижний, захопливий, фантастичний привілей, і, якщо нам поталанило тут опинитися, ми маємо докласти зусиль, аби зробити наше існування вартим того.

Знайдіть власний спосіб виправдати своє існування — той, що підходить вам. Це може бути що завгодно: рятуйте безпритульних собак, створюйте чудові витвори мистецтва, передавайте молодим стародавнє ремесло, йдіть у політику, допомагайте хворим або посадіть дерева. Одним словом, шукайте способів віддячити за даровану вам можливість прожити тут життя. Доведіть Долі, богам — тому, у кого ви вірите, — що ви не змарнували життя, що ви корисно витрачаєте свій час.

Коли йдеться про ваше життя, я б сказав, що «Доки не зламалося — не лагодьте» — ідеальне гасло для невдах. А ми, гравці за Правилами, не капітулюємо. Ми волаємо, горланимо, верещимо так, щоб наш голос був почутий — десь, кимось, хто зверне на нього увагу. Тому не дослухаймося більше до розмов на кшталт «залиште все як є». Момент, коли щось іще тримається купи, є чудовою вихідною точкою для його вдосконалення.

ПРАВИЛО 97

Прагніть кращого

  «Знайдіть собі надійну роботу»

Я не впевнений, чи можна в наш час назвати якусь роботу надійною. Проте є професії, надійніші за інші. У світі завжди буде попит на бухгалтерів, продавців, чиновників — принаймні на наступні декілька десятиліть. І є люди, які в захваті від цифр і яких бухгалтерська справа справді вабить або чий дух змагання й інтерес до людей утамовує торгівля.

Однак, припустімо, ваша справжня жага — зимові види спорту, кіно чи дикі тварини. Чимало людей (переважно старших за вас) скажуть вам, що ви ніколи не матимете стабільну роботу, коли ви актор, або захоплюєтеся швидкісним спуском на спортивних санях, або фотографуєте диких тварин у природних умовах. Вони вмовлятимуть вас обрати кар’єру, де можна відносно легко знайти собі місце, на якому ви залишатиметеся впродовж тривалого часу. Ваша мрія, скажуть вони, непрактична та нереальна, ви ніколи не отримаєте гідну роботу, а якщо й отримаєте — то ненадовго.

Більшість людей уважає будь-яку форму позаштатної діяльності чи індивідуального підприємництва заздалегідь надто ризикованою, вони порадять вам мати постійного роботодавця, бо так надійніше.

Утім, за моїми спостереженнями, коли такий підхід і придатний для людей, які мріють про професію продавця, медсестри (чи медбрата), педагога, він просто не спрацьовує в інших випадках. Перетнувши певний віковий рубіж, ви вже не будете почуватися безпечно, спокійно та не тішитиметеся, що не стали астронавтом. Ви житимете в розпачі та сприйматимете обрану професію немов пастку — вона вам здаватиметься дедалі менш схожою на те, чого ви бажали, і дедалі більше вам допікатиме.