Річард Темплар - Правила, які варто порушити. Жити за власним кодексом

різні взаємні поступки — один із вас робить усі покупки, натомість другий повністю бере на себе прання.

Добрі стосунки не здатні довго тривати без компромісів. Не тільки тому, що марно сподіватись, аби два життя до найменших дрібниць відповідали одне одному, мов дві частини одного «пазла», а й тому, що саме необхідність пристосовуватися одне до одного зміцнює ваші стосунки. Якщо кожен із вас крокує окремою стежкою, це не є справжніми стосунками. Ви так само могли б розійтися і не помітили б різниці. Саме переплетіння створює зв’язок. Це не означає, що варто йти на будь-які компроміси чи що всі стосунки, які ґрунтуються на компромісах, складуться вдало. Та жодні з них, навіть найперспективніші, без компромісу не матимуть успіху.

ПРАВИЛО 93

Компроміси — запорука добрих стосунків

  «Почуття повинні мати сенс»

Пригадую, як у дитинстві я говорив, що засмучений, розгніваний, ображений або розчарований. Мені часто відповідали: «Немає сенсу…», а потім пояснювали, чому мої почуття були нераціональними, а отже несерйозними. Наприклад, «не було сенсу» ображатися на чиїсь слова, коли людина не мала наміру тебе образити, чи було «нелогічно» сердитися, коли ти сам створив таку ситуацію.

Якщо хтось коли-небудь говорив вам подібні речі, можу вас тепер запевнити, що вони помилялися. Ваші почуття є такими, якими вони є. Вони не бувають правильними чи неправильними. Тим вони й відрізняються від думок. Раціональна думка може бути правильною і неправильною, логічний аргумент може бути правильним і неправильним, а почуття завжди є почуттями.

Є почуття бажані та небажані. Почуття, про які ми готові кричати, і почуття, які слід приховувати. Почуття, що дарують нам задоволення і що нас не тішать. Почуття, які ми розділяємо з іншими і які тримаємо в собі. Жодне з них не є неправильним або недоцільним, хай навіть говорити про нього не завжди доречно.

Це правда, що ваші почуття — ваша емоційна реакція — можуть із часом змінюватися. Та вам потрібно прийняти природну відповідь свого мозку, перш ніж пристосовуватися до неї. Не варто переконувати себе, що це почуття не жадане, а те — взагалі заборонене. Авжеж, ви маєте право почуватися як завгодно, а тоді, коли вам певне почуття не до вподоби, ви можете попрацювати, щоб його змінити.

Я знаю людей, які визнали почуття, що здавалися їм жахливими, — приміром, вони мали улюбленця серед власних дітей або неприязно ставилися до того, хто завжди був до них люб’язним. Безперечно, це не ті почуття, згідно з якими треба діяти чи про які варто розповідати, та на них не можна не зважати. Лише визнавши їх, ви можете сподіватися вплинути на них та зрештою змінити.

Коли хтось говорить вам, що ви не повинні гніватися, що вам не слід сумувати, що немає сенсу шкодувати про минуле, що треба бути вдячним або не можна ображатися, я даю вам беззастережне право52 ігнорувати ці поради цілком і повністю (але ввічливо). Ви відчуваєте те, що відчуваєте. Насправді, якщо ви починаєте речення словами «Я почуваюся…», а вас перебивають і кажуть у відповідь «Але…», це майже стовідсот­кова ознака того, що людина має намір знецінити ваші почуття. Найкраще, що ви можете зробити у відповідь, — це твердо повторити: «Я почуваюся…»

Немає хибних почуттів. Коли вам не подобається якесь почуття, ви можете спробувати змінити його, та не почувайтеся винними через нього. Проблема людей, які вважають, що ваші почуття мають бути раціональними, — у припущенні, ніби ви можете контролювати свій емоційний стан. А це, своєю чергою, означає, що провина за почуття, яких дозволяти «не слід», лягає на вас. Усе не так. Ви здатні контролювати, виражати своє почуття чи ні та в який спосіб це робити, але ви не відповідаєте за свою інстинктивну емоційну реакцію.

ПРАВИЛО 94

Почуття не бувають правильними чи неправильними — вони просто є

52

Навряд чи воно чогось варте, та може стати у пригоді. Ідеально, якщо ви самі надасте собі це право.

  «Їжте, пийте, радійте…»

У тому, щоб насолоджуватися життям, немає нічого поганого, і я, звісно, не належу до тих, хто відстоює помірність у їжі та міцних напоях. Але вищенаведене правило закінчується словами: «…бо завтра ми помремо». Оскільки ніхто не заперечує, що зрештою ми всі помремо, наближати це немає потреби. Тому обов’язково радійте, але не поводьтеся відчайдушно та нерозсудливо, як це радить правило.

Важко повірити в те, що людина смертна, коли ти молодий. Життя потрохи минає, люди починають «сходити з дистанції», і колись — якщо ви не з тих, хто йде в забуття зарано, — ви усвідомлюєте, яка тоненька та ниточка, за яку ви тримаєтеся, доки парки53 не вирішать перерізати її. Життя набагато крихкіше, ніж здається, і смерть нищить усіх, хто опиняється поряд. Доки ви не відчули це на власному досвіді, вам важко осягнути розумом ту нищівну силу, та повірте, буває, що горе залишається з людьми назавжди та руйнує їхні життя. І часто трагедії стають наслідком найнеобачніших дій, що тривають якусь мить.

Я знав хлопця, який сів у машину до приятеля, коли той уже забагато випив. Чудовий був хлопець — сам за кермом ніколи не пив, але з якоїсь безглуздої причини дозволив це зробити іншому, а потім відвезти себе додому. Проте туди він так і не потрапив. Гадаю, він так чинив не вперше, та йому завжди миналося. Тут і криється найбільша помилка. Ви вважаєте, що цього разу все буде гаразд, бо завжди все було гаразд. Однак що більше разів вам щастить, то менше у вас залишається шансів на вдалий перебіг подій, а ви цього не помічаєте.

Після смерті хлопця його мати на пам’ять про сина зробила татуювання у вигляді абревіатури RIP54 ззаду на шиї. Два місяці по тому вона розмовляла з іншим юнаком про те, що не слід їздити надто швидко. Парубок відповів, що розуміє — треба сповільнитися, та цього разу якось забув. Тоді вона показала йому свою шию і мовила: «Коли приїдеш додому, поглянь на свою маму та поміркуй, де, на твій погляд, їй краще зробити таке татуювання, коли ти загинеш».

Заради наших мам, тат, братів, сестер, дітей, друзів, близьких нам людей ми повинні робити все можливе, щоб залишитися живими. Наші життя — не лише наші, ми їх ділимо з людьми, яких любимо, і ми маємо перед ними обов’язок бути розважливими, коли йдеться про керування автівкою, алкоголь, наркотики, незахищений секс, екстремальні види спорту, злочини тощо — усе, що може загрожувати нам. Я не кажу, що вам не слід захоплюватися затяжними стрибками з парашутом, якщо ви хочете, та поставтеся серйозно до заходів безпеки. Це не робить із вас боягуза, це означає, що ви відповідальні та піклуєтеся про близьких вам людей. Якщо ви помрете, бо через легковажність не подбали про власну безпеку, уявляєте собі, як це розгніває тих, хто вас найбільше любить? І не даремно. Піклуватися про себе — один із найліпших способів піклуватися про них.

ПРАВИЛО 95

Живіть

53

Парки — три богині долі в давньоримській міфології: Нона пряде нитку життя, Децима визначає її довжину, а Морта перерізає. (Прим. перекл.)

54

RIP — від англ. «Rest in Peace», що означає «Спочивай із миром». Цей надпис часто можна побачити на надгробках.