Джулія Ромуш - Наречений моєї сестри, Джулія Ромуш
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Я не стала слухати далі всю цю маячню. У мене було і так достатньо інформації для того, щоб поїхати дахом.
Я до цього часу не вірила в правдивість усього побаченого і почутого. Мені здавалося, що все це було якимось страшним сном. Ну не міг дядько мене продати. Не міг справді зі мною так вчинити.
Зайшовши до своєї кімнати й впавши на ліжко, я все ще перебувала в шоку.Можливо, вони знали, що я підслуховувала? Можливо, це був просто дурний розіграш? Якщо чесно, то я була готова придумати все що завгодно і повірити в усе, що завгодно, тільки б не вірити в те, що мене продали як шматок м'яса.І я вже майже себе переконала в тому, що все, що я почула, було повною маячнею як почула стукіт у двері. Розвернувшись, я подивилася в сторону, з якої доносився цей стукіт і криво посміхнулася. Щось мені підказувало, що зараз мене занурять головою в крижану воду.
- Андріано, дитинко, ти у себе? - Від голосу дядька всередині все заледеніло. Моєю першою думкою було стрибнути з вікна. Вистрибнути. Втекти. Сховатися.
- Так, - але замість цього подала голос. Зараз він скаже мені, що вони мене розіграли. Зараз все знову стане нормально.
Двері в кімнату розчинилися, і я побачила дядька. Він посміхався так, як ніби в лотерею тільки що виграв. Хоча може і виграв, звідки я знаю яку суму за мене був готовий відвалити Гаспар.
- У тебе все добре? - Напружувало вже те, що він до цього в принципі ніколи не приходив в мою кімнату і тим більше не цікавився моїм настроєм. А тут раптом прийшов. "З якою метою цікавишся? Прийшов перевірити товар на профпридатність?" - так і крутилося на моєму язиці, але, закусивши його, вирішила не поспішати з такими гучними фразочками.
- Все просто чудово, - розтягла губи в усмішці й продовжила спалювати його поглядом. Що йому потрібно? Для чого він сюди прийшов?
- Хотів нагадати тобі про те, що у мене післязавтра день народження. - Відкашлявшись, повідомив дядько і подивився на мене дуже уважно. А я по цей час не наздоганяла до чого мені вся ця інформація. Він ніколи не святкував його в будинку. Тим більше я ніколи не була запрошеним гостем на цю вечірку.
- Я розумію, - просто кивнула, не розуміючи, що саме він від мене чекав.
- Річ у тім, - він зам'явся в невластивій йому манері, - що я збираюся святкувати вдома.
- Але Ви ж ніколи ..., - я з необережності вигукнула це вголос.
- Для цього є особливий випадок, - чоловік знизив голос, - я хочу, щоб свято пройшло в тихому колі. Можна сказати сімейному колі. - Ніколи не помічала за ним особливої тяги до вибудовування міцних сімейних тенет, тому дуже здивувалася його планам. - До того ж я збираюся запросити Гаспара, - це прозвучало як би мимохідь, але насторожило мене ще більше, ніж саме бажання відсвяткувати вдома. Та ще й скромно. Хоча, про скромно він нічого не говорив, - так що не плануй на цей вечір ніяких планів. - У відповідь на його слова з моїх губ зривається тільки нервовий смішок, який тут же переходить в істерику.
- А що якщо вони у мене вже є? - Я даю йому останній шанс пройти перевірку на вошивість. Якщо все так, як я думаю, то цей покруч наполягатиме на моїй присутності.
- Тоді скасуй їх.
- Заради Вас або через те, що приїде Гаспар? - Я почала відкрито грубити, тільки тому що у мене не вистачало сил стримуватися. Все почуте мною не було жартом або розіграшем. Мене насправді продавали. Віддавали. Вимінювали ...
- Андріана! - Голос дядька пролунав строго, але потім, немов отямившись, він почав заговорювати мені зуби, - він твій наречений ...
- Він один з трьох претендентів, серед яких мені потрібно вибрати.
- Ти вже вибрала, дівчинко, ти вже вибрала, - сказано це було таким застережливим тоном, що всередині мене все похололо.
Дядько побачив мою реакцію. Мабуть, я погано тримала під контролем свої емоції, тому що він посміхнувся. Награно. І поспішив мене заспокоїти.
- Адріана ... У порівнянні з іншими кандидатами, Гаспар - це ж очевидний вибір. Невже...
- А мені ось лисий сподобався! Він був дуже навіть приємний на вечорі. Я б хотіла з ним ще раз побачитися. Він мені здався навіть більш мужнім. - Я посміхнулася і защебетала так, що у дядька обличчя почервоніло від перенапруги. Судячи з усього, лисий "таких" сум йому не пропонував як Гаспар.
- Адріано! - Дядько став закипати.
- Ну а що? Якщо мені все одно не судилося вийти заміж по коханні та якщо закони зобов'язують вибирати з трьох, я б хотіла вибрати якісно. Придивитися, так би мовити.
- Ти вже близько місяця придивляєшся до Гаспара.
- Саме так. На інших зовсім забила. А може я ще й помацати хочу? - Промовила таким голосом, що дядько вперше при мені видав лайливі слова.
- Ти чуєш, що ти говориш?!
- А що? В першу шлюбну ніч мене-то точно будуть мацати, чим я гірше?!
А що він думав, старий пердун, що я йому дам просто так мене спихнути за вигідною ціною?! Чорта з два тобі, дядьку! Якщо такому і бути, то тільки після того, як я вдосталь повеселюся. Тільки після того, як я душу з усіх вас, виродків, витрясу!
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Наречений моєї сестри, Джулія Ромуш», після закриття браузера.
