Джек Лондон - Син сонця, Джек Лондон

- Дальша справа,- сказав Корніліс так само вкрай офіційним тоном.- Оскаржений Девіде Грифе, встаньте! Суд обміркував вашу справу, чи то пак, справи, і виносить такий вирок... Цитьте! - гримнув він на Грифа, який хотів щось відмовити.- Я кажу, що справу обмірковано, всебічно обмірковано. Суд не бажає збільшувати оскарженому кару, але користається з нагоди попередити оскарженого, що його можна притягти до відповідальності за зневагу до суду. За одверте й свавільне порушення портових правил та приписів, за недотримання карантину та за зневагу до морських законів його шхуну «Кантані» конфіскував фітуайвський уряд, і її буде продано з прилюдних торгів через десять днів, рахуючи від сьогодні, з усім, що на ній є, з приладдям та вантажем, що до неї належать. Крім того, оскаржений завинив особисто своєю буйною, зухвалою поведінкою та очевидною зневагою до законів цієї держави. За це на нього накладається штраф у сумі сто фунтів стерлінгів і п’ятнадцять ящиків джину. Я не питаю, чи хочете ви щось сказати. Ви маєте відповісти тільки на одне запитання: платитимете ви чи ні?

Гриф похитав головою.

- Тоді вважайте себе за в’язня, що тимчасово перебуває на волі,- провадив далі Корніліс.- В’язниці в нас нема, і замкнути вас ніде. Нарешті, суд довідався, що сьогодні вранці оскаржений свавільно й навмисне послав своїх найманих канаків за риф наловити риби на сніданок. Це, безперечно, порушує права фіту-айвських рибалок. Ми мусимо охороняти місцевий промисел. Суд висловлює оскарженому сувору догану й попереджує, що коли вдруге трапиться таке злочинство, то винного чи винних усіх укупі й кожного зокрема негайно буде послано на примусову працю, а саме: лагодити Дрокову стежку. Суд закінчено.

Виходячи з королівської резиденції, Пітер Джі штовхнув Грифа, щоб той глянув туди, де розлігся на матах Туї Туліфау. Комірникова сорочка вже щільно облягала тлусте королеве тіло.

- Справа ясна,- сказав Пітер Джі на нараді в Єремієвій хатині.- Дізі зібрав майже всі гроші. А щоб король йому не заважав, він споює його тим джином, що позабирав з наших суден. Як тільки буде нагода, він забере гроші й утече на вашій або на моїй шхуні.

- Він падлюка,- заявив Єремія, переставши витирати свої окуляри.- Він шахрай і негідник. Його б слід налушпенити здохлим поросям, та таким, щоб аж смерділо.

- І справді,- сказав Гриф.- Таки слід його налушпенити здохлим поросям. І я не здивуюсь, якщо ти, Єреміє, докладеш до цього рук. Тільки гляди, добудь таке порося, щоб аж смерділо. Туї Туліфау подався на берег до повіток на човни - розламує ящик мого шотландського віскі. Я піду до палацу та нишком побалакаю з королевою. Тим часом ти порозкладай на полиці трохи краму зі складу. Вам, Говкінсе, я позичу. А ви, Пітере, зайдіть до німецької крамниці. Продавайте все за папірці. Пам’ятайте, збитки я покрию. Якщо я не помиляюся, то через три дні в нас буде народна рада або революція. Ти, Єреміє, розішли вістунів по всьому острову до рибалок та селян, скрізь, навіть у гори до мисливців на дикі кози. Нехай через три дні всі зберуться до палацу.

- А солдати? - завагався Єремія.

- Це вже мій клопіт. Їм не видавали платні за два місяці. Крім того, Вільямі - королевин брат. Але не виставляй зразу багато краму на полиці. А як прийдуть солдати з папірцями, припини продаж.

- Тоді вони спалять крамниці,- сказав Єремія.

- Нехай палять. Потім король Туліфау заплатить нам за все.

- І за мою сорочку заплатить? - запитав Віллі Смі.

- Це вже твоя з ним приватна справа,- відповів Гриф.

- Вона тріснула в нього на спині,- поскаржився комірник.- Він її не поносив і десяти хвилин, я сам бачив. Мені вона коштувала тридцять шілінгів, і я тільки раз її надягнув.

- От тільки де мені дістати здохле порося? - озвався Єремія.

- Заріж, а то ж як,- сказав Гриф.- І вибирай невеличке.

- Невеличкий підсвинок теж коштує десять шилінгів.

- Тоді запиши ці гроші в графі поточних витрат.- Гриф хвильку помовчав.- Тільки якщо хочеш, щоб воно засмерділося, то краще заріж його нині.

- Твоя правда, Девіда,- сказала королева Сепелі.- Відколи прийшов цей Фулуалеа, то всі наче показилися, а Туї Туліфау потопає в джині. Якщо він не дозволить скликати велику раду, я його налупцюю. Його легко набити, коли він п’яний.

Вона стиснула кулак. У тієї амазонки була така показна постать і таке рішуче обличчя, що Гриф не сумнівався: рада буде скликана. Фіту-айвська говірка була досить подібна до самоанської, якою Гриф розмовляв, мов тубілець.

- А ти, Вільямі, казав,- звернувся він до командувача військом,- що солдати вимагають металевих грошей і відмовляються від папірців, які дає Фулуалеа. Отож накажи їм брати ці папірці та подбай, щоб завтра вони дістали всю платню.

- Навіщо ця колотнеча? - заперечив Вільямі.- Король п’є собі й розкошує, в скарбниці повно грошей. І я задоволений. У мене в хатині два ящики джину й багато краму з Говкінсової крамниці.

- Ти, брате мій, чиста свиня! - обурилася Сепелі.- Ти чув, що казав Девіда? Чи в тебе вух нема? Коли вийде твій джин і твій крам, а нових купці вже не привозитимуть і Сонячне Пір’я втече з усіма нашими грошима до Левуки, що ти тоді робитимеш? Бо ж тільки срібло й золото - гроші, а папір - то собі папір. Кажу тобі, народ ремствує. У палаці нема риби. Ніхто не приносить нам батату й солодкої картоплі, наче вони зникли з землі. Горяни за цілий тиждень не надіслали жодної дикої кози. Сонячне Пір’я змусив торгівців купувати копру по давній ціні, але ніхто її не продає, бо не хоче тих паперових грошей. Оце навіть сьогодні я посилала служників до двадцяти хат. І вони не дістали яєць. Може, Сонячне Пір’я щось наслав на кури? Не знаю. Знаю тільки, що яєць нема. Добре, що п’яниці хоч мало їдять, а то в палаці був би вже голод. Звели своїм солдатам брати платню. Хай їм платять тими папірцями.

- І майте на увазі,- перестеріг