Автор невідомий - Крівава Книга Ч. 2. Матеріяли до польської інвазії (оригинал)

і почали бити в немилосерний спосіб нагаями і прикладами крісів. Кинули відтак сильно збиту на землю і почали копати її ногами. Коли її арештовано і приведено на постерунок, били її знову, а командант Ґураль, називав її ріжним неморальними словами. Потім випущено її, як цілком невинну. Коли вона прийшла до місцевого лікаря Др. Якова Невестюка і той скон-статував сильне ушкодження тіла, слідчий суддя Казимір Шипонь не хотів списувати протоколу, кажучи: „Не треба Тобі заїдатися з паничами.“ Доперва на рішучий протест Др. Невестюка списав Шипонь протокол.

Там же переведено ряд ревізій за крісаьи, що не обійшлося без катування населення, як се було у Василя Петренчука, котрого при ревізії так побито, що лікар сконстатував сильне ушкодження тіла. Також побили Василя Фрая, Проця, Пінудзяка-Драчука. Івана К і щук а, Марійку Піти ляк, яка і т^пер лежить хора в наслідок побиття, Івана Пі ти ляк а, Юрка Гуцейімока і Микиту К і щук а з Жабя-Прислін.

Зрабованих і арештованих, яких вже давнійше звільнили, тягають 70 кільи. до коломийського суду.

Жандармерія заборонюе без свого дозволу відбувати народні звичаї, як весілля, храм, похорон, посиджіння (грушка), толоки і вечерниці, а як позволить, висилає двох до трьох жандармів як асисту. Вони провокують і деморалізують нарід, та об’їдають їх. Коли хтось важиться доносити про надужиття військ і жандармів, грозять розстрілом і переслідуванням. В самім Жабю-Головах не було хати, деб не бито людий, не рабовано.

Польська адміністрація покликала врешті, як се було в коломийськім окрузі, до перепису в бюрі побо-ровім вісім річників. Українські сьвідоміщі селяне і тепер не можуть явитися ва своїй рідній землі і скриваються по лісах.“

Поки підемо дальшим шляхом гуцульської марті-рольоґії звернемо увагу на деякі Факти, стверджені свідками, котрі виказують, що сама польська жандармерія нарочно спровокувала погром на невинне, загибаюче з городу населення — мабуть по якомусь наказу з гори.

Сі Факти слідуючі:

1. На які два тижні перед нібито повстанням Гуцулів появилися в околиці якісь невідомі люде, що ширили вістки, що прийдуть большевики, українські війська з Угорщини, або Румуни.

2. На два тижні перед подіями на Гуцульщині на станицю жандармерії в Ясенові спроваджено ручні ґранати.

3. Арештування почалися в Устеріках 17. квітня, перед убиттям жандармів.

4. Після названих подій якийсь відділ польського війська подавав себе перед Гуцулами за Українців й намагався тим робом добути від них докази їхньої прихильности до большевиків і ненависти до Поляків. (Свідки: В. К. в Головах і І. Н. в Красноїлі.)

Та й годиться занотувати, що дла переведення погрому вислано 14. полк полковника Роліньского, а його іменем видавав прикази майор Павловскі і капітан Бжезіньскі.

Місцем розбоїв були: Голови, Жабе-Зелене, Гринева, Яблониця, Ферескул, Красноїла, Ясенів, ГІерехрестне, Довгополе, Стебне, Ровтоки, Косівле.

Розсліди переводили в такий спосіб:

Польське військо входило розстрільною в село. Воно зганяло мужчин і розпитувало, хто намовляв до бунту. Після сего починалося биття. Жандарми ставали в ряд, били наперед кулаками між очі, в ніс, говорячи: „Ви большевики! вам хочеться України!“ Від ударів кождому пускалася кров носом. — Після побоїв відводили кождого зосібна у віддалене, закрите місце. Там першому завязували очі і давали сальву у повітря. Відтак приказували йому покластися лицем на землю і не рухнутися, а то його застрілять. Лежачого показували другому, якого тепер приводили, і казали: „Яв не при-знашся, застрілимо і тебе!“ —Так вимушували зізнання. — Били буками по пятах; били і жінок як напр. кухарку о. Березюка з Ферескулі, котра дістала 50 буків.

Д. 20. мая число арештованих в Коломиї виносило 135 осіб. В тім дні приведено ще 12—16 осіб. 35 осіб признали невинними. І так між иншими о. Березюка з Ферескулі арештували без подання причини. Закидали йому, немов би він підбурював людей в церкві. 0. По-пеля в горячці 39° вели пішки до Коломиї і там на ярмарку водили його по місії серед ридаючого народу.

Та йдім слідами хрестної дороги Гуцулів далі.

Перед нами протокол списаний з членами україн. делегації з Гуцульщини д. 13. мая 1920 р. в Команді Прийоми. Станиці укр. збігців у Волівці Ч. екс. 13.

Делегати: Ф. К. і Д. K., господарі з Голов і В. C., Ю. X., І. H., господарі з Жабього заявляють, що приїздять як делеґати укр. народу з Гуцульщини, щоб запротестувати перед україн., англійською і американською місіями на области чєхо-словацької републики, та щоб просити чеський нарід і чеський уряд о поміч проти нечуваних варварств польських військових і політичних властей на народі Гуцульщини.

З протоколу виходить, що вже 13. квітня почалися масові арештування інтелігенції, духовенства і простолюддя до того, що арештовано около 15 вчителів нар. шкіл і поверх 60 священиків, між ними о І. Попеля 8 Довгополя, 70 літ, о. Степановича 8 Кут, 68 літ, а врешті поверх 3000 селян, між ними жінок з малими дітьми.

Арештованих катували немилосерно. П. Зюбюка з Жабйого били цілий тиждень, врешті зломили йому крижі і він в муках помер. Його синови Іванови поломали ребра, ноги і руки і він теж помер. Сливчака Лукіяна і його синів, Миколу, Олексу і Михайла побили так, що вони й досі хорують. Параску Храбчук і Марію Се-менюк з Жабйого, а Катерину Карабчук з Голов били до омління. Янушевську з Зеленого і її дитину на руках прокололи штиком. Настуню Шекерикову з Голов били цілу ніч враз з її дітьми так, що вона досі хора. Масово відрізували людям язики, вуха і носи.

Враз з тим ішло палення осель. В Жабю спалено поверх 50 хазяйств, в Головах 16, в Зеленім 6 — на цілій Гуцульщині біля 400. Палили і церкви, як напр. в Ясенові, пов. Носів.

Як причину сього роду звірств подають підписані делегати опір народу перед бранкою до воєнних чинитьб на користь Польщі, опір начальників громад давати печатки на чисті блянкети паперу, на котрих старости виповнюють нібито деклярацію населення з жаданням прилучення до Польщі.

Делеґати просять всі міжнародні місії на области Чехословакії, щоб вони для провірерня поданих Фактів вислали свої делегації, та просять уряд чеський, щоб він своїми військами обсадив Гуцульщину, а то Гуцуль-щина загорить огнем повстання. (Слідують підписи делеґатів і протоколуючого четаря дра Т. Б.).

Не будучи у змозі цитувати всего богатого мате-ріялу про польські злочини на Гуцульщині, обмежимося до найважнійшого. Отже:

З весною 1920 р. — говорить одно звідомлення, яке підтверджують свідки