Марія Василівна Матіос - 100 тисяч слів про любов, включаючи вигуки

часто порівнювали з прекрасною жінкою. Як неможливо пізнати Бога людині, так неможливо пізнати справжнє кохання на землі. Поема Нізамі Гянджеві «Лейлі і Меджнун» беззаперечно доводить цю істину.

…Меджнун — означає «одержимий». Між ним та Лейлі спалахує пристрасть, що знищує усе довкола себе. Такої напруги почуттів не знала і, мабуть, не знатиме світова література. Звичайно, християнські містики відчували щось схоже в сокровенні для них миттєвості прозріння, але для них Бог не втілювався в образ прекрасної жінки. І навіть свята Тереза Авільська не посміла б сказати так:

Моя любов? — ні, кров

на чорній рані.

Моя доля? — не життя,

а вмирання.

Любити — означає вмирати. Ви не розумієте цього, правда? Для нас любити означає володіти чи прагнути цього. Але коли оточуючі намагаються з’єднати Лейлі з Меджнуном, щоб покласти край цій небезпечній для всіх ситуації, поміж закоханими в долівку шатра встромляється невидимий меч. Цей меч — символ того, що їхню спрагу неможливо втамувати.

Зарані мертве те, що не навіки.

Так, рано чи пізно земля розлучить закоханих. Вона затупить лезо кинджала, загасить вогонь пристрасті. Бо землею володіє не вічність, а час. Спершу вмирає Лейлі. Згодом — Меджнун. Вони вмирають від туги за недосяжним, не накладаючи на себе рук. Просто витримують доти, доки можуть витримати.

І що ж? Винні у смерті рідних і близьких, у ворожнечі своїх племен, Лейлі і Меджнун стають ангелами на небесах, де можуть кохатися вічно.

Не тому, що божевілля шанують усі народи і воно не підлягає осуду. Просто досьє добрих і поганих вчинків, яке ретельно ведеться на небі, не таке, як земні протоколи. Там не вважають любов гріхом. Бо справжня любов завжди абсолютно моральна, як абсолютно моральна божественна сутність. А на землі вона, за висловом автора «Намиста голубки», — лише сніг у жмені. Він спершу пече, як вогонь, а потім тане й тане, перетворюючись на воду. Саме у цю воду кидається одержима шекспірівська Офелія, мало не єдина в європейській культурі даючи приклад любовної жаги такого рівня, що його можна порівняти лише з гострим лезом східної містики.

Світлана ПИРКАЛО

ЛЮБОВ?

Любов — це егоїзм двох.

Французький письменник XV сторіччя Антуан де Саль

Любов — це як борщ: коли вдасться, а коли ні.

Моя мама

Любов — ето рєка, в каторой купаєца два дурака.

Шкільна «Тєтрадь друзєй»

Чи любов — хвиля, чи матерія? Чи любов — право, чи привілей? Чи любов — це єднання душ, чи просто коктейль гормонів? Чи я розлюблю, коли впаде рівень допаміну, серотоніну, окситоцину й адреналіну?

Чи моя любов до куми пояснюється гормональним фоном? Чи гормони викликають любов, чи любов викликає гормони? Чи ми впливаємо на наші гормони? Чи ми впливаємо на нашу любов? Чи можна полюбити навмисне? Чи можна розлюбити навмисне?

Чи справді чищення чужих прищів у Фотошопі допомагає розлюбити? Що, коли в них нема прищів? Чи згодяться пори? Чи ми любимо людину з прищами і порами, чи платонівську ідею ідеальної любові? Чи існує ідеальна любов? Чи любив кого-небудь Платон? Платонічно чи по-людськи? Чи любили Платона?

Чому любов до одного народу перетворюється на ненависть до інших? Чи це любов тоді, чи гіперкомпенсоване почуття меншовартості? Чи неповноцінність виникає від браку любові?

Якби Сталіна любив тато, чи був би ГУЛАГ?

Чи смерть за батьківщину є проявом любові? Чи життя на батьківщині є проявом любові? Краще жити на батьківщині з ненавистю чи вдалині від неї з любов’ю?

Чому любов до сала й солоних огірків знаходиться в моєму мозку поруч із любов’ю до Полтавщини? Чи любов до батьківщини також обумовлена бажанням зберегти і передати свій генетичний матеріал? Чи вся любов обумовлена цим бажанням? Чи сало впливає на генетичний матеріал? Чи голодомор впливає на генетичний матеріал?

Скільки треба любити сало, щоб нейтралізувати вплив, голодомору?

Як любити ближнього, як самого себе? Наскільки близьким він має бути? Чи любити ближнього, якого ти не знаєш? Чи любити ближнього, якого знаєш? Чи погодиться на це його дружина? Чи любити дружину також? Чи не це погубило Содом і Гоморру? Чи є різниця між любов’ю до протилежної статі й до своєї? Чому людей непокоїть, як інші люблять одне одного? Жаба душить?

Чому блудного сина люблять більше? Навіщо бути вірним сином, якщо блудного любитимуть більше? Чому люблять красивого негідника, а не потворного героя? Чи погано любити за гроші? Чи краще любити за красу? Чи ця причина не настільки ж дріб’язкова? Чи любов має даватися у винагороду? Хто це вирішує?

Чи любов це — хотіти повного контролю над коханим? Чи любов — хотіти зробити коханого часткою себе? Чи любов вислизає, як ртуть, коли стиснути кулак? Чи б’ють, коли люблять? Якщо люблять, чому б’ють?

Чи Захер-Мазох любив Україну?

Чи люблю я себе більше за всіх? Чи можна любити іншого, не люблячи себе? Чи я люблю себе в інших? Чи знаю я досить про інших, щоб любити їх самих? Чи знаю я взагалі що-небудь?

Чому кличеш Бога, коли кінчаєш?

Чи любив мене Бог, коли створював? Чи любив він себе? Чи любив він будь-що? Чи Бог створив людину такою недосконалою, аби ми любили не завдяки, а всупереч?

Чи є Бог? Нема? А коли буде?

Чи любимо ми від страху перед Богом? Чи не чесніше любити людей, не вірячи в Бога? Чи це можливо? Чому релігії заражають маси, як вогонь, а гуманістами стають поодинці?

Чи є сенс любити людство? Чи не егоїзм — любити людство, належачи до нього? Чи не свинство — не любити його? Чи можливо любити людство, не маючи реальної альтернативи? Чи людство полюбило б мене, якби про мене знало? Чи полюбили мене ті, хто знає? Чи полюбив мене по-справжньому хоч хто-небудь?

На кому одружився Руслан з дитячого садка?

Чи борщ мене також любить, як я його? Чи борщ народився від любові буряка до капусти? Що, якби капуста і буряк не зустрілися того дня? Чи зустрілися б пізніше? Чи борщ був би іншим? Чи хочеться буряку сходити наліво, хоча б в салат «шуба»? Чи капуста шкодує, що не стала голубцем? Чи їхня любов сильніша за ці бажання?

Чому так тяжко, коли мене люблять менше? Чи не благородніше самій любити більше? Чи благородство грає роль в любові?

Чи