Верона Дарк - "Невільниця серця", Верона Дарк

Розділ 41: Таємниця під серцем

День був теплий і тихий, наче сам світ вирішив дати їй кілька хвилин спокою. Алія повільно йшла алеєю саду, вдихаючи аромат жасмину. В її голові крутилося безліч думок — про Каріма, про його біль, про те, як би їй хотілося знову побачити в його очах життя, а не порожнечу.

Вона не чула співу птахів, не відчувала аромату квітів. Її тривога була мов тінь — завжди поруч, невидима, але важка. І раптом усе поплило перед очима. Голова закрутилася, ноги втратили силу. Вона встигла лише схопитися за гілку, перш ніж темрява огорнула її.

Покоївка Азель, яка саме несла свіжі рушники, побачила Алію на землі. Вона кинулася до неї й привела до тями. Алія розплющила очі, розгублена, налякана. Їй здавалося, що все тіло стало ватяним.

— Пані, вам точно треба до лікаря... — стурбовано мовила Азель, тримаючи її за руку. — Але спершу зробіть тест на вагітність. Це може бути...

Алія підвела погляд, очі її округлилися.

— Ні... Це неможливо...

Але в душі вже з'явився страх, а разом з ним — і надія. Вона нічого не відповіла, тільки тихо попросила:

— Принеси, будь ласка, тест...

---

Наступного ранку, коли всі ще спали, вона стояла в ванній, стискаючи в руках тоненький пластиковий тест. Перший. Потім другий. І третій. Всі показували одне й те саме.

Вона сіла на край ванни, приклавши руку до живота. Її очі повнилися слізьми — не від страху, не від радості, а від величезної хвилі почуттів, які накрили її з головою.

— Я вагітна... — прошепотіла вона.

Її серце билося швидше. Вона хотіла поділитися цією новиною з Карімом, хотіла бачити його реакцію. Але щось її зупинило. Він був як порожня тінь останні дні. Все ще злий, закритий, жорстокий до себе й світу.

— Ні... Зараз не час, — сказала вона сама собі. — Я скажу йому, коли він знову стане тим, ким був. Коли в його очах з’явиться світло. Коли він зможе почути…

А поки — вона зберігала найсвятішу таємницю під своїм серцем.
 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍