Віккі - Східна троянда. Таємниці королівство, Віккі

— Де ти була? — запитав Ібрагім, стримуючи невдоволення в голосі. — Чому залишила трійнят одних?

Ліза замислилася і, намагаючись зберегти спокій, відповіла:

— Я... я відлучилася ненадовго. Але залишила записку Маліці, щоб вона подивилася за ними.

Маліка стояла поруч і мовчала, але, побачивши її, Ліза відразу відчула, що ситуація не на її користь.

— Я нічого не бачила, — мовила Маліка, трохи збентежена.

Королева Олена не приховувала розчарування.

— Ліза, це не виправдання. Ти залишила своїх молодших сестер без нагляду в такій ситуації, коли Гіорг міг підпалити будинок! Ти залишила їх!

Ліза відчула, як її внутрішній опір починає зникати. Вона шукала виправдання, але бачила, що всі налаштовані проти неї. На її обличчі з'явилося роздратування, вона стиснула кулаки.

— Ти повинна піклуватися про молодших, Ліза. Ти старша, і вони покладаються на тебе. Будь відповідальною! - продовжувала нервово говорити Олена.

— Але я... — Ліза намагалася виправдатися, але її голос звучав усе менш упевнено.

— Ти залишила їх у небезпеці! Ти вчинила безвідповідально! — сказала Олена, дивлячись на неї з розчаруванням. — Ти повинна вибачитися, негайно!

Ліза відчувала, як злість всередині неї зростає. Це було несправедливо. Вона не знала, що робити, і її серце наповнилося роздратуванням. Вона подивилася на свою матір і, нарешті, промовила важко:

— Я дурна, що залишила їх одних. Я була не права.

Королева Олена задоволено кивнула, але Ліза відчувала, як її гордість руйнується.

— Ти повинна розуміти, що твоя безвідповідальність може коштувати нам усім безпеки, — сказала Олена, її голос став м’якшим. — Ми всі піклуємось про тебе, Лізо, але так чинити не можна.

Коли Ліза пішла до своєї кімнати, роздратована і в розпачі, її батько Ібрагім сказав:

— Ми їдемо назад до Катару. Я домовився про твоє заручення з Таріком.

Ліза зупинилася, поглянувши на батька з подивом і гнівом.

— Я не люблю його, він тільки друг! — вигукнула вона.

Діма, що стояв поруч, втрутився:

— Не сперечайся з батьком, Ліза. Цей хлопець Олаф погано впливає на тебе.

Ліза відчула, як її гнів зростає. Вона мовчки розвернулася і пішла до своєї кімнати, гучно грюкнувши дверима.

У вітальні всі залишалися в тиші, а потім Вікторія тихо сказала:

— Ми були праві щодо Олафа. Він не такий, як здається.

Сестри Вікторії — Крістіна, Жасмін та Мія — обмінялися поглядами.

— Він точно щось приховує, — зауважила Крістіна. — Все не так просто, як здається.

— Він якось погано впливає нв Лізу, — додала Жасмін.

— Потрібно з'ясувати, що він замишлює, — сказала Мія з рішучістю.

Маліка, що стояла біля вікна, кивнула.

— Він точно не просто друг. Я думаю, що у нього є свої плани, і вони нам не сподобаються.

Вікторія відчула, як її тривога посилюється. Все це могло бути частиною якоїсь великої гри, в якій Олаф був не просто учасником. І тепер, коли їхні плани почали розгортатися, вони мали бути готові розібратися, що насправді відбувається.

Ситуація ставала все напруженішою, і повернення Савви з Брітні лише додало невизначеності. Родина Вікторії відчувала, що щось має змінитися, і вони не могли залишатися осторонь.

Після напруженої сімейної наради, немов після бурі, в домі запанувала зловісна тиша. Наложниця Лейла, з тихою сумом в очах, підійшла до Олени.

— Тримайся, Олено, — прошепотіла вона, кладучи руку на плече королеви. — Ліза ще одумається. Молодість — вона така непостійна.

Олена вдячно кивнула, але в її погляді проглядала втома.

— Дякую, Лейло. Я сподіваюся, ти права. Але щось підказує мені, що справа не лише в молодості.

Лейла, розуміюче зітхнувши, попрямувала до своєї кімнати, залишаючи Олену наодинці з її тривожними думками. Королева попросила всіх залишити її одну, бажаючи розібратися у своїх почуттях. Вона була глибоко засмучена поведінкою Лізи, яка не лише залишила трійнят без нагляду, але й виявила неповагу до сімейних підвалин. "Цей Олаф… — думала Олена, — він погано впливає на неї. Потрібно терміново видати Лізу заміж за Тарика. Це не лише зміцнить наші зв'язки, але й, можливо, зробить Лізу більш відповідальною."

Раптово двері відчинилися, і до кімнати увійшла Люда, рідна сестра Олени. Її обличчя було напруженим, а очі метали блискавки.

— Ну, здрастуй, королево, — з сарказмом промовила Люда, сідаючи в крісло навпроти Олени. — Як поживаєш?

— Людо, я не в настрої для твоїх жартів, — втомлено відповіла Олена, масажуючи скроні.

— А я й не жартую, — парирувала Люда, її голос звучав жорстко. — Я прийшла дізнатися, що ти накоїла, раз Гіорг намагався спалити ваш дім.

— Я? Нічого! — обурилася Олена, її очі розширилися від здивування. — Я не маю уявлення, чому він це зробив.

Люда уважно подивилася на сестру, наче намагаючись прочитати її думки.

— Гаразд, повірю, — нарешті промовила вона, пом'якшивши тон. — Але тоді поясни, чому Аміран втік з дому? Адже це через тебе, вірно?

Олена була шокована.

— Аміран втік? Нарешті! — вигукнула вона, не приховуючи радості. — Але я тут ні до чого.

— Як ні до чого? — здивувалася Люда, піднявши брову. — Гіорг каже, що Аміран втік через своєї дівчини, він стведжує що саме ти на нього щось вплинула.

— Це маячня! — відмахнулася Олена, її голос звучав роздратовано. — Аміран вже давно не бачив її.

Люда задумалася, її погляд став задумливим.

— Гаразд, можливо, ти й права, — промовила вона після паузи. — Але я все одно вважаю, що тут щось нечисто. Гіорг не став би без причини так себе поводити.

Після відходу Люди, королева Олена поринула в роздуми. "Аміран зник… Це дивно. Потрібно дізнатися у старших дітей, що вони знають. Можливо, вони щось приховують."

Вона встала і підійшла до вікна, вдивляючись у нічний сад. "Що ж тут насправді відбувається?" — подумала вона, відчуваючи, як тривога стискає її серце.