Софія Чар - Факультет некромантії. Виживуть (не) всі, Софія Чар

– І так, некроманти справді можуть їх як викликати, так і вигнати. І друге можуть зробити лише некроманти. Вони атакують лише у двох випадках: коли нападають на них і коли шабари відчувають брудну душу. Отруєну і проїдену гріхами настільки, що жодне каяття її вже не врятує.

Криво посміхнувшись, Барс ласкаво потріпати чотириокого шабара по голові. Той зовсім по-собачому примружив очі та потягся за ласкою вузької жіночої долоні.

Анна ж підвела погляд до мертвенно блідого обличчя папуги. Тонка посмішка стала трохи ширшою, перетворюючись на холодну тверду усмішку, з якою жінка подалася вперед. Так, щоб цей перевіряльник зміг відчути на обличчі її подих.

– Але найчастіше їх не викликає ніхто. Вони з'являються самі в місцях, де брудної енергії стає надто багато. І повір друже, у вашому парку закопано стільки таємниць, що будь-який некромант, побажай насолити, міг клацанням пальців підняти настільки страшну силу, що вона б спустошила і палац, і місто за ніч. А шабари – це помста вашого світу за ваші гріхи. І якщо твоя душа не з'їдена гріхом – тобі вони лише пухнасті песики.

Зазирнувши в перелякані очі папуги, що потьмяніли від страху, жінка посміхнулася трохи ширше, хоча в її очах вирували холодне полум'я глухої люті. Найбільше у світі вона ненавиділа тих, хто, схопивши краплю влади, прагнув відтоптати голови тим, хто виявився нижчим за них.

– Отже, як висновок зі сказаного, не забувайте, що некроманти можуть як розв’язати цю вашу проблему, так і забезпечити куди більшу за неповажне до себе ставлення. І вторгнення на нашу територію без попередження – це неповага. Адже нас ніхто не попереджав, так, леді Дажена?

З цікавим поглядом глянувши на декана, Анна вигнула брову.

Переляканий папуга, теж глянув на декана. Глянув без сліду колишньої гордовитості. Може він ще не зовсім зрозумів, до кого в аудиторію він ввалився, але те як впевнено поводилася викладачка підказала склизькій душі придворного, що поводитися так жінка має підстави.

Ці підозри лише підтвердила Дажена. Проігнорувавши улесливий погляд несподіваного візитера, вона хитнула головою.

– Ні.

Зовні неможливо було сказати, що в цей момент відчувала жінка, але на мить очі декана блиснули трохи яскравіше. Вони лише продемонстрували те, чому навчають дітей. Не більше не менше. Тепер головне, щоб Барс не захопилася.

Зрозумівши, що не помилився і карати самовпевнену викладачку ніхто не збирається, папуга, котрий остаточно потьмянів, забелькотів:

– Я ніколи так більше не… Вибачте!

Не припиняючи вибачатися, він почав повільно відступати до дверей. З ним, під загрозливе порикування шабарів, потяглися інші придворні. І тільки, коли вони зникли в коридорі, самовладання остаточно залишило горе-перевіряючих і некроманти змогли насолодити гучним звуком безладного тупоту ніг.

– Тебе ославлять на всю країну, – дочекавшись, коли тупіт віддалиться, з тяжким зітханням помітила Дажена.

– Нехай.

Знизавши плечима, Анна знову потріпала шабара по напрочуд м'якій шерсті й тихо прошепотіла кілька слів, щоб відпустити їх назад за межу.

– Але з парком треба розібратися. Вибий у короля зустріч для Кой і нехай вона вмовить впертого дурня прийняти наші послуги.

– Чому Кой? – Здивувалася Дажена.

Криво посміхнувшись, Анна підвела погляд до чоловіка, який все ще стояв біля кафедри.

– Бо мене зараз ославлять, ти надто сухарець, від Горимира люди сахаються ще до того, як дізнаються, що він некромант, а Кой – чарівна лисиця. Ми маємо не лише лякати, а й зачаровувати. Чи не так, лорде Танар?

Чоловік у відповідь тільки повільно кивнув, склав руки за спиною та неквапливо перетнув аудиторію, на мить порівнявшись з дружиною.

– Дещо від тебе все ж таки знадобиться, я ще загляну, – тільки й промовив він перш ніж, чемно кивнути Дажені та вийти в коридор.

– А-а-а?.. – почала було вона й обернулась до Барс, але та лише відмахнулася, не бажаючи нічого пояснювати.

– Потім, – відразу похмурнівши, тільки й буркнула Барс, пірнаючи в коридор слідом за чоловіком.

Ось тільки повернула не вліво, а вправо, щоб точно не перетнутися з ним. Все вже було вирішено, то нащо зайвий раз мозолити одне одному очі.