Софія Чар - Факультет некромантії. Виживуть (не) всі, Софія Чар

– Останні новини: із зоопарку втік папуга. Імовірна траєкторія польоту чудо-птиці – академія Моріон, – тихо пробурмотіла вона.

На жаль, але відверто дикі поєднання кольорів пасували небагатьом. Зухвалому господареві Семицвітика Мареку – так, тому, хто увійшов – ні. Від поєднання жовтої сорочки, зеленої, розшитої золотом жилетки, котра туго обтягувала живіт, котрий помітно виступав над білими штанами, на мить зарябило в очах.

Втім, його це явно не бентежило. Навпаки, ввічливо підняту брову Найя він явно прийняв за вираз відкритої заздрості до його неймовірної краси, а витріщені очі Анни за чистий екстаз.

Невдоволено підібгавши тонкі губи, так, що великий жаб'ячий рот здався ще більшим, він рішуче скинув голову. Сонячний відблиск весело ковзнув по гладко зачесаному набік солом'яному волоссю.

– Ось, про це я й говорю!

Голос чоловіка виявився несподівано гучним, що змусило Анну смикнутися та відступити назад. Втім, у ньому була і певна користь. Відволікшись на появу цієї чудо-птиці, жінка струсила з себе оманливо-затишний спогад про минуле.

І, здається, не лише вона.

Стриманий і гордовитий Найстіель навряд чи в очах будь-кого міг бути зв’язаний з такими поняттями, як іронія. У можливості жартувати ж запідозрити демона міг, здавалося, тільки відвертий дурень. Всі ці прояви повсякденного життя просто зісковзували з його ідеального образу крижаного лорда.

Саме тому навряд чи хтось із п'ятірки дорого одягнених придворних, що протиснулися в аудиторію слідом за папугою, могли уявити, що саме сказав демон, який схилився до вуха жінки біля кафедри.

– Ти ж скаржилася, що тобі не вистачає яскравих барв у житті. Зверни увагу. Такий чоловік пропадає.

Барс стиха пирснула, та посміхнулася. Папуга тим часом увійшов у раж. Він був посланий сюди особисто королем, а отже не сумнівався у своїй значущості. При цьому в Анни виникли погані підозри, що посилали його кудись в інше місце. На жаль, віднедавна координати цього місця цілком збігалися з координатами справ директорії.

– Зізнайся, якби я раптом запалала до нього почуттями, ти б із подвоєною радістю дав мені розлучення? – трохи повернувши голову вправо, прошепотіла вона.

– …і ось нарешті! – закінчивши з оцінкою стану ремонту, папуга безцеремонно тицьнув пальцем у парочку, котра займалася безсовісним перешіптуванням. – Розпуста і падіння там, де діти повинні вчитися чистому, доброму та світлому!

– Якби я був певен, що ти запалаєш пристрастю до цього, я всадив би собі ніж в око, – з ледь помітною ноткою веселощів прошепотів демон, жінці, котра якраз розлючено скинула голову.

І ні, у стан дисонансу її привели не слова майже колишнього чоловіка.

– Вибачте, що?

Голос Барс небезпечно задзвенів, піднімаючись до потрісканої стелі, заповнюючи собою всю аудиторію.

Здивовано моргнувши, ніби не очікував, що та взагалі вміє розмовляти, папуга знову невдоволено підібгав губи. У цьому виразі промайнула ледь помітна тінь роздратування та відвертої зневаги.

– Я кажу, що недаремно некромантів так ґрунтовно потіснили. Мало того, що ваше вчення брудне і мерзенне, то ще й несете ви його в такій… Обстановці.

Папуга з роздратуванням смикнув плечима, та кинув на Барс з демоном настільки виразний погляд, ніби застав їх не за розмовою, а за виконанням подружнього обов'язку. Прямо на кафедрі.

– О, то ви вважаєте, що некроманти зовсім створіння безкорисні, чи не так? – вкрадливо промовила Анна.

До того напружена Дажена, котра не проронила ні слова, стрепенулась. Вона чудово розрізнила дивні гуркітливі нотки в голосі підлеглої. Розрізнила і чудово зрозуміла, що нічого доброго віщувати вони не можуть. На жаль, але королівський ставленик настільки прозорливий не був.

Зневажливо пирхнувши, він тільки скинув голову.

– Саме!

Зневажливий вигук скрипнув звуком металу по склу. Звуком дратівливим і різким, що змусило Дажену майже болісно смикнутися. Вона нічого не могла на це сказати, нічого не могла протиставити поганцю, не могла навіть надмірно різко відповісти, адже це завдало б шкоди академії. Так що все, що вона могла – судомно стиснути долоні, намагаючись стримати сліпу лють та досаду.

А ось Анна стримуватись не збиралася. Повітря навколо неї раптом дивно здригнулося, але помітити це міг тільки Най, який попереджати папугу, зрозуміло, не збирався. Навіщо псувати собі таку чудову виставу?

– Значить і проблеми з прогулянками королівським парком після заходу сонця вас не бентежать? – вкрадливо поцікавилася Барс і повільно зробила крок вперед, одночасно вимальовуючи в повітрі якийсь символ.

Придворні за спиною папуги загомоніли, переглянувшись. Їм самовпевненості ставленика, вочевидь, не вистачало. Якась недобра посмішка і цей дивний жест некромантки були надто вже промовистими. Та й згадка про тварюк, що з’являлися в королівському парку після заходу сонця, не порадувала. Ні стихійники, ні бойові маги нічого зробити з цими чудовиськами не могли.

Втім, ні. Зуміли нагодувати їх. Собою.

– А це лише зайвий доказ того, що ваш факультет давно час закрити. Хто ще міг стояти за появою цих тварин? Тільки некроманти! – голосно вигукнув папуга, так люто подивившись на жінку, ніби винна була саме вона.

Але Анна тільки криво посміхнулася та знову трохи ворухнула пальцями.

– Це не тварюки, це шабари, – чітко промовила вона, а наступної миті двері знову відчинилися.

Придворні, що стовпилися за спиною папуги, на мить завмерли. П'ять пар очей з однаково священним жахом витріщилися на пару чотириоких чорних вовків, з яких на підлогу стікали туманні крихти темряви.

Хтось зі строкатої зграйки тоненько скрикнув, але зараз же стих, варто було шабару обернутися на звук і вишкірити небезпечно гострі ікла. Обидві пари яскраво-червоних очей блиснули, ніби він уже готовий був стрибнути, але чомусь не рухався з місця.

Тим часом Барс неквапливо рушила з місця, зупинившись перед папугою, котрий так і застиг на місці. Той миттю розгубив усю свою пиху. Розкривши жаб'ячий рот, він витріщив глибоко посаджені бляклі очі та, здається, боявся навіть зітхнути зайвий раз. Особливо, коли другий шабар раптом, струсивши головою, ступив уперед. Глухо забурчавши, він повільно опустив лобасту голову та шумно обнюхав чепурні червоні туфлі франта.