Джеймс С. А. Корі - На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі

амінокислот, аби і формувати, й пов’язувати, і взаємодіяти, чом

не було так, щоб одна схема започаткувалася в одній

припливній калюжі, а потім інша десь в іншому місці, й інша, і

ще інша? Чому життя виникло просто в один і той самий час?

— То й яка ж відповідь? — запитала Фелсія.

Руки Елві опустилися трохи, мов прив’яли. Особливо дужий

шквал ударив хвилею колючого піску в причілок хатини.

— Ти про яку відповідь?

— Чому це трапилося лиш один раз?

— Ох! Я й не знаю. Це таємниця.

— А з тої самої причини, що зостався лиш один гомінід, котрий

користується знаряддями, — сказав Фаєз. — Ті люди, що наразі

існують, знищили всяку конкуренцію.

— Це така спекуляція, — заперечила Елві. — Ніщо з

зафіксованих розкопів не вказує на не один-єдиний початок

життя на Землі. Не повинні ми просто придумувати якісь

домисли лиш на тій підставі, що звучить воно правдоподібно.

— Елві хлібом не годуй, а пригости її жменею таємниць, —

підморгнув Фаєз Фелсії. — Ось чому їй так нелегко з тими з нас, хто потерпає через наше невігластво.

— Ну, не можете ж ви знати все на світі, — пожартувала Елві, аби приховати домішку незручності в розмові.

— Бачить Бог, що й я не можу. Особливо на цій планеті, —

поскаржився Фаєз. — Не було ж сенсу посилати сюди геолога.

— Я певна, що в тебе усе чудово виходить, — сказала Елві.

— У мене? Та прекрасно. Тут ця планета у всьому винна. Не має

ж бо вона аніякої геології. Вся вона рукотворна!

— А як це? Що ви маєте на увазі? — спитала Фелсія.

Фаєз розкинув руки, ніби підносячи їй цілий світ.

— Геологія — це вивчення природних зразків. А тут немає ж

нічого природного. Ця планета — вся омашинена. Літієва руда, яку ви, люди, тут добуваєте? Не існує таких природних процесів, що робили б її аж такою чистою, яку ви тягаєте з ґрунту. Не

може такого статися. Тож, очевидячки, хоч би що створило ті

ворота, воно мало десь тут щось таке, що й зосередило літій ось

тутечки, лише в оцім місці.

— Але ж це неймовірно! — мовила Елві.

— Це якщо ти мислиш у плані промислового посередництва. А

я — ні. А оті південні рівнини? Чи знаєте ви, наскільки вони

мінливі? Вони зовсім не міняться. Плита, що лежить під ними, буквально така пласка, мов скляна шиба. Якихось п’ятдесят

кліків на південь звідсіля там є щось на взір тектонічної машини

Замбоні, про яку моя кваліфікація не дозволяє мені сказати

нічого. Оці тунельні комплекси? Ну, та це ж якийсь різновид

стародавньої транспортної системи цієї планети. І все ж таки я

тут…

— Мені потрібен рекомендаційний лист, — бовкнула Фелсія, а

тоді, шаріючись, задивилася на свої руки. Елві й Фаєз

перезирнулись. Вітер надворі завивав і бурмотів.

— Для чого? — лагідно спитала Елві.

— Я хочу подати заяву на вступ до університету, — пояснила

дів чина. — Вона говорила швидко, от мов усі її слова перебували

під тиском, а потім усе повільніше, поки й замовкла. — Моя

мати вважає, що я можу вступити. Я говорила з Адріановим

інститутом на Місяці, й мати домовилася, що, коли

«Барбапіккола» повезе руду, цей корабель підвезе мене до

Паллади, а звідти я подамся вже якось сама, от тільки до заяви

потрібен ще й рекомендаційний лист, а я не можу попросити

нікого в містечку, бо ми ще не сказали про це татові, й…

— О! — мовила Елві. — Ну, я навіть не знаю… Тобто я ж не

бачила твоєї академічної роботи…

— Ти серйозно? — пирхнув Фаєз. — Елві, це ж тільки

рекомендаційний лист. Не треба ніякої клятви для цього. Зроби

виняток для дитини!

— Ну, я подумала, що краще було б, якби я насправді бодай

щось про це знала.

— Коли я вступав до нижчого університету, то сам собі

понаписував рекомендаційних листів. Два з них були від

вигаданих осіб. І ніхто нічого не перевіряв.

Щелепа Елві впала на сантиметр.

— Справді?

—