Katerina Школіна - Капкан (на) демона, Katerina Школіна

- Заткни вуха. В мене немає бажання знову возитися із тобою.

- Я теж, знаєте, не дуже хочу отримувати ще одного ляпаса, - брукнув у відповідь боцман і добре заткнув вуха.

Недалеко від корабля почувся плескіт води і крик. Деякі голоси все ще співали, але один точно замовк. Капітан прислухались і намагалася розгледіти, що відбувається вдалині. Тільки-но один голос зтишився, туман в тому напрямку почав розвіюватися. Поволі став проглядатися високий риф, на якому сидів... Ділан з русалячим хвостом.

Він помахав рукою Азалії і знову опустився у воду, де барахталось якесь чудовисько, віддалено схоже на акулу чи якусь дивну рибу. 

Але поволі пиратка змогла розгледіти це дивне створіння. У нього була голова і руки, які не можна було назвати людськими. І схожий до русалячого хвіст. Воно усе було у лусці чорного кольору, лише очі світилися зеленим, і Азалія помітила великі ікла, що скоріше були схожі на бивні. На спині у нього було щось на кшат гострих плавців. На руках кігті і цей голос. Той ніжний чаруючий голос виривався з його горла. Тільки тепер воно не співало, а лиш кричало.

Доки піратка роздивлялася чудовисько, Ділан підплив до нього і однією рукою легко штовхнув під воду. Він тримав дивину за голову під водою, доки воно хапалося за його руку намагаючись виринути на поверхню. Він дістав чудовисько з води і приклав об край рифу. Тіло невідомого створіння обм'якло і Ділан викинув його на риф. 

Азалія з відкритим роком спостерігала за тим, як він почергово зникав у тумані. Потім туман точково у тих місцях розвиднювався і вона спостерігала за битвою Ділана із подібними першому страховиськами. 

Чомусь вони не йшли один одному на допомогу. Можливо туман заважав їм розгледіти, що відбувається. До того ж Азалію цікавило: чому Ділан може дихати під водою, тоді як ці страховиська захлинаються нею. Хоч і мають плавці.

Вони усі були майже однакові. Лиш іноді різнилися відтінками. Якесь було чорне, якесь переливалось зеленуватим, ще одне навіть мало золотавий відтінок. Але їх страшні зелені очі і гострі ікла були однакові.

Так, голоси почергово стихали. А увесь туман скоро зник.

Піратка нарахувала близько двадцяти повержених чудовиськ. Нарешті він пірнув і скоро вода винесла його до корабля. Він підстрибнув і всівся на борт, все ще намагаючись вирівняти дихання. Ділан аж спітнів від такої активної роботи. Він був увесь мокрий і тепер ще трохи стукав зубами від холоду.

Капітан швидко сходила в каюту і принесла теплу ковдру. Накинула йому на плечі і огорнула, аби зігріти. Його хвіст поволі знову ставав ногами.

- Що це було?! - зараз саме це цікавило її.

На палубі поволі приходили до тями матроси. Боцман, побачивши це, підбіг до капітана. 

- Чи можна відпускати їх?

Вона зневажливо махнула на нього рукою. 

- Потім... - зараз її цікавив Ділан і його розповідь.

- Га? - крикнув Горець.

- Відпускай, - зітхнувши, навіть не повертаючись відповіла Азалія.

- Га? Що кажете? - Горець забув, що в нього в вухах затички і діймав Азалію далі. Чи може просто він так мстився за ляпаса...

Піратка вже скипала, як чайник. Скоро з носика вже піде пар, а кришечка от-от буде підскакувати.

Вона повернулась з найхмурнішим виразом обличчя. Самотужки спокійно вийняла з вух боцмана затички... І прокричала йому на вухо так, що у всіх інших теж позакладало:

- Розв'язуй цих телепнів і не випробовуй мої нерви!!!

Боцману зараз здалося, що в нього барабанні перетинки просто вилетіли. Він почухав невдоволено трохи оглохлі вуха і бурмочучи під носа:

- Вона що... чорну мітку проковтнула*, - пішов розв'язувати мотузки, якими були прикуті матроси.

- Так, що з цими страховиськами, - повернулась вона до Ділана. Побачивши, що він давиться від безшумного сміху, вона прицмокнула, сплюнула зло на борт і, махнувши рукою:

- Да ну вас всіх, - почапала в свою каюту. Не забувши, гучно хлопнути дверима.

- Капітан, почекайте, я вам все розкажу! - спохватився Ділан і побіг в ковдрі за нею. - це Сирени...

Примітки

*Фальшборт -  огорожа краями судна із дерева та сталі. Його основне завдання - запобігти втраті вантажу або випаданню людей, особливо при сильному хвилюванні.

*Чорну мітку проковтнути - сильно образитись.