Katerina Школіна - Капкан (на) демона, Katerina Школіна

Ці отвори були призначені для стікання води, яку судно зараз прийняло при заливанні хвилями у шторм, чи коли в ясні дні пірати мили палубу.

Все було злагоджено, як конвеєр. Одні подавали бочки, а інші приймали і котили.

Жир зливали за борт для заспокоєння хвилювання. Найкращий ефект був би від риб'ячого чи тюленячого жиру, але скипидар і китовий жир, або як його називають - ворвань, також непогано справлялися. Масляниста рідина розтікалася по поверхні води і давала бажаний ефект. 

Потрохи шторм заспокоювався, бо пірати минали небезпечну зону. І ось нарешті їх кораблю вдалося вийти із регіону бурі. Вся команда видихнула. 

Але Азалія знала, що радіти було ще зарано.

Обернувшись по сторонах піратка помітила, що Ділан кудись пропав…

Знову, - простогнала мисленно вона.

- Непогано було б мати амулет у виді сокири: він мав би приносити удачу в бою, - почувся збоку голос Горця.

В небі пронеслася птаха. Схожа на боклана чи величезну чайку. Усі матроси звернули увагу на неї, бо її крила блиснули на тлі сонця. Вона протяжно кричала, ніби закликаючи піратів повертатися. Чи дійсно вона застерігала їх?

- Щось дивлюсь на цього літуна і в животі урчить. Їсти хочеться... - промовив якийсь молодий матрос.

Лоцман відвісив йому доброго заплатиличника

- Пірати ніколи не стріляли і не їли морських птахів. Кажуть, що в них вселяються душі померлих. 

- Ну так, - їдко відізвався цей матрос. - Ми ж капець, які пірати. От у нас і капітан одноокий волохатий мужик з папугою на плечі і одним піастром в кишені... 

Ще один матрос, вочевидь, його близнюк, поклав руку на плече братові і розсміявшись піддакнув:

- В нас із живності, мабуть, тільки трюмові щури. І то впевнений, що капітан їх всіх вивела. Такий командирський голос ні один щур не витримає...

Боцман зіхнув і, закотивши очі, відповів:

- Телепні. Скільки раз казав завести кота! Як вам щурі заважають. По-перше, щурів знищують. А, по-друге, вважається, між іншим, що вони приносять удачу.

- Гоооореееець, - протягнула капітан. - Та ти задовбав вже зі своїми прикметами. - вона по-серйознішала. - Єдине, на що натякає цей птах, що поруч десь є земля, якої бути тут не повинно.

Таємничість цього місця наростала, тому що попереду стелився туман. Якого також не мало бути у таку ясну погоду. Він був білим як молоко і непроглядним, від слова зовсім. А це сулило піратам лиш невдачу.

"Чорна зірка" поволі заходила в цю молочну безвість.

Азалії зовсім не подобались такі раптові зміни погоди. Шторм - ясна погода - туман. І все це за якихось 20 хвилин. Якась чортівня творилась і поки що було незрозуміло, що їх чекає далі.

А ще Русал, якийсь кудись пропав. Знову...

Поволі ставало чути тихий спів. Вони увійшли в туманність і чим далі просувався корабель, тим гучніше було чути загадкові голоси. Жіночі і по-особливому прекрасні.

Азалії здавалось, ніби вони не справжні. Бо не може бути голос настільки неземним і чаруючим. Оглянувшись на свою команду, піратка помітила, що вони стоять розчепіривши роти, ніби під гіпнозом.

Ось туман поволі окутує їх тіла і просувається до її постаті, але дівчина розганяє його як дим і біжить до боцмана. 

Вона трясе Горця за плечі, але той не реагує. Його очі ніби без життя. Вона нахиляється до боцмана і кричить йому прямо в вухо:

- Горець, мати твою за ногу. Опритомній! Ти ж не настільки наївний, як ці морячки.

У відповідь вона чує хрипкий і тихий голос:

- Вони прекрасні, - шепоче моряк. - Лиш поглянь, які вони прекрасні...

Азалія повертає голову в туман, але нічого не бачить. Усі матроси, ніби зачаровані. Деякі вже тупцюють до краю борту і протягують руки кудись у безвість. Азалія трясе головою і гнівається. Вона дає доброго ляпаса боцману з усієї сили і кричить йому прямо в обличчя:

- Старий пердун, якщо зараз ти не прийдеш до тями, я тебе сама морським молюскам скормлю. Три тисячі акул тобі в горло! - вона кричить гучніше і гучніше. - А потім продам на чорному ринку всі твої побрякушки і амулети. А ще я знаю де ти ховаєш піастри і пущу їх усі на благодійність! Побий тебе грім!

- Гей-гей, про піастри, то взагалі був удар нижче пояса, - не минуло і хвилини, а боцман вже дивився на неї осмисленим поглядом і тримався за щоку, що горіла від доброго ляпаса.

- Допомагай відтягувати цих телепнів від добровільного самогубства! - рикнула капітан і взявши мотузку на палубі зробила її чимось на подобі лассо. Так вона почала накидувати мотузку на піратів і стягувати їх в одне місце. Боцман же обмотував їх ще одною мотузкою і зв'язував.

- Так і знала, що, якщо старий добрий пірат пройшов повз грошей, то це значить, що він ласти склеїв... - гримала в процесі Азалія. - Теж мені... досвідчений морський вовк!

- Я не такий вже і старий. - бурчав ображено боцман. Але дозволяв капітану виговоритись. Так вони стягнули до центру майже всіх матросів і зв'язали їх від гріха. 

Капітан дістала із кишені затички для вух, які колись купила, щоб добре спати, коли матроси пиячать вночі і шумлять. Вона протягнула їх боцману.