Katerina Школіна - Капкан (на) демона, Katerina Школіна

У непроглядному вирі морських загадок і таємниць моя захоплююча історія починається з Азалії, капітана піратського корабля, що разом із командою вирушає на зустріч небезпечному і невідомому. Шукаючи екзотичну здобич серед виріючих джунглів, Азалія та її команда натраплюють на те, що перевершує їхні найсміливіші фантазії. Спершу під завмерлим берегом бухти, піратка виявляє вражаючу знахідку. А скоро увесь її світ остаточно перевертається з ніг на голову, коли з глибин бухти показується те, до чого її не готувало море. Який відчайдушний вибір постане у душі Азалії і до чого це врешті призведе? Заспокой серце та затримай подих - твоя подорож до дивовижного світу починається!

Смертельна бухта

P.S. Вітаю, шановний читачу, в моїй новій книзі! Рада вітати тебе серед сторінок, де слова набувають життя. Я сподіваюся, що ти, як завжди зможеш відчути пульс часу, занурюючись у цей світ і поринаючи у кожну сторінку. Дякую, що зазираєш в мою книгу, і нехай вона принесе тобі незабутні враження і радість від читання! Вперед, у світ мого слова!

Сонце сліпило білий пісок бухти, який омивала рожева вода моря. На мілководді, серед яскравих рифів снували мальки риб, зграйками поміж морських коралів.

Четверо людей розберелися по берегу, ловлячи м'які сонячні промені. Ранок заливав світ теплим світлом і обігрівав тіла стомлених путників.

Азалія огледілася на джунглі, з яких вона вийшла зі своєю командою. Повертатися в місце кишаще усілякою отруйною нечистю не хотілося. Їх корабель залишився по той бік джунглів, з яких вибралася лише четверть команди. Боцман, лоцман, кок та юнга. Жодного матросу, що пішли з ними не вціліло. Капітан піратського судна Азалія ще раз огледілася навкруги.

- Привал, - гукнула до чотирьох піратів вона.

Боцман вмить витягнувся по струнці і віддав честь. Ця звичка залишилася в нього ще зі служби в королівському флоті, а капітанові навіть подобалася родзинка у поведінці моряка.

Пірати повсідалися на пісок, витягнувши ноги перед собою і майже синхронно з них вирвався подих облегшення.

Азалія і не думала відпочивати.

Щось у цій аж занадто мирній бухті насторожувало її. Після такої кількості небезпек у джунглях це місце здавалося аж занадто тихим. Вона відійшла вже досить далеко від команди коли на піску помітила шматок вочевидь риб'ячого м'яса вже довго пролежавший на сонці. Повітря затопило неприємним запахом гнилі, але вона взагалі не ворухнулась.

Азалія дістала кинжал, щоб обслідувати знахідку. Таких риб вона ніколи не бачила раніше. Перед нею лежав лише шмат хвоста з роздвоєним плавцем, але його незвичний синій відблиск лусок зачаровував. Луска була чітко впорядкована і мала незвичну ромбовидну форму. Дівчина відрізала одну і покрутила в руці.

Перед капітаном, на її думку, був представник акулячих, бо тільки у хрящових риб плакоїдна луска.

Але уважно оглянувши роздвоєний на кінці хвіст, вона винесла вердикт, що він більше нагадує плавець окуня, дуже рухливий і пластичний.

Такої риби Азалія точно не зустрічала в жодному морському чи океанському місті.  Усі диковинки вона знала, до того ж, її судно торгували рідкісними речами і тваринами в тому числі.

Капітан вихопила кинджал позручніше і легко розрізала величезний хвіст навпіл, розгорнувши його. В ніс вдарив нещадний запах затхлілих тканин, але Азалія втримала рвотні позиви. 

На неї чекав ще більший сюрприз від якого побігли мурашки поза шкірою. Хоча в цей момент їй здалося, що то слони пройшлися по спині.

На місці, де мав бути хребет рибини, вона побачила два паралельні каскади кісток кінцівок, що за скелетом дуже нагадували…

- Русалка, - зковтнула важкий ком в горлі Азалія. - Точніше її нижня частина…

В існування чарівних істот капітан піратів не вірила, але зараз на власні очі бачила підтвердження усіх піратських байок. 

І що ще гірше, частину її трупу викинуло у цій бухті, а характер ран показував, що невідомий звір просто-напросто відкусив її верхню частину.

Русалки в більшості байок поставали як чарівні істоти, які своїм співом здатні зачарувати будь-яку живу істоту, а всі морські мешканці підпорядковуються їм як вищій расі. Чого тільки вартував ріжок для скликання свого племені.

Азалія була впевнена, що якщо вона знайшла докази існування русалок, то принаймні щось має бути правдою про її здібності. 

А якщо це так, то постає інше питання: чому русалка не змогла врятуватись? І що ж таке страшне живе в глибині цієї бухти?

Капітан полишила труп русалки і поспішила назад до команди. Потрібно було забиратися з цієї бухти, бо шосте чуття Азалії вже било тривогу. 

Виявилось, що вона досить далеко відійшла по косі і її люди здавалися на такій відстані маленькими чоловічками. Але і так вона помітила, що один з її них поліз у воду. Вочевидь, команда вирішила приготувати рибний суп.

Це і не дивно, бо минуло вже два дні, як у них закінчилися припаси. Розгледіти на такій відстані, хто саме поліз у воду, Азалія не могла.

Вона побоялась кричати все ще не знаючи звідки той самий небезпечний звір. З води чи з глибини джунглів.

Якщо з джунглів, то як саме хижак дістав русалку з води? Підплисти надто близько вона не могла, бо на мілководді вона мала змогу лише повзти. 

Тому найімовірніше, що її тіло просто прибило до берега.

Азалія зараз молила усіх відомих їй богів, щоб швидше дістатися до своїх людей і витягнути дурного лоцмана (а тепер вона могла його розгледіти) з води, куди він заходив все глибше. Останні метри вона бігла швидше. 

Гиркнувши до трійці на березі: - Чекайте тут. - вона полізла в воду розлякуючи на ходу зграйки маленьких рибок і ламаючи рифи чоботами. 

Вона йшла повільно і тому змогла помітити, що серед поламаних рифів багато риб'ячої луски, схожої на ту, що вона бачила на русалці, а значить чарівні істоти гинули тут досить часто.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍