Katerina Школіна - Капкан (на) демона, Katerina Школіна

Лоцман був далеченько від берега і вже по пояс у воді, але, на щастя, стояв непорушно і саморобною вудкою ловив рибу.

Коли їй до лоцмана лишилося декілька метрів, цей дурень зробив крок уперед, зойкнув і почав провалюватися у воду.

Азалія вихопила свій хлист, скручений на поясі, і вхопила ним за руку лоцмана, витягуючи його знову на ближнє дно. Чоловік міцно вхопившись за шкіряний лист, спритно вийшов на пісок.

З глибин бухти почулося протяжне виття.

- Хутчіш, - рявкнула на лоцмана капітан і вони побігли у бік берега.

По воді пересуватись було складно, але піратам це було не вперше. Вони бігали по воді майже так само швидко, як і по твердій землі.

З глибин підіймалось чудовисько.

Тільки тепер Азалія зрозуміла, що не взяла до уваги в своїх роздумах, що в дні бухти може бути розщелена будь-якої глибини і звір може не запливати в бухту, а просто-напросто жити в ній. 

Вже майже досягнувши берега, вона повернулася у бік розщелини, аби вгамувати цікавість, що росла з кожною секундою.

З води показався величезного розміру восьминіг. Чорний, ніби ніч без місяця і зірок.

Азалія завмерла на місці, не слухаючи криків команди, що просили її вийти на берег. Лоцман також уже виліз на пісок і разом з трійцею побратимів кликав капітана.

Залізти в воду жоден з них не насмілився.

Вже через мить боцман, зрозумівши, що капітан не чує їх, вирішив іти за нею.

Але Азалія, не відриваючи погляду від Кракена, а це був саме він, хрипко наказала:

- Якщо хтось з вас полізе в воду, то тиждень буде драяти палубу “Чорної зірки” і на місячну зарплатню може й не сподіватися, - Боцман не посмів заперечувати і відійшов від води подалі.