Настуся - Місце спокою , Настуся

З часом Лейла і Сед стали настільки близькими, що люди почали помічати їхні часті зустрічі. Маленьке містечко не пробачає секретів, і швидко з’явилися чутки, що обговорювали їхні стосунки. Хтось вважав, що це невинна дружба, але були й ті, хто почав підозрювати більше. 

Одного вечора, коли Лейла повернулася додому після чергової прогулянки, її зустріла мати з настороженим виразом обличчя. 

— Лейло, ти можеш пояснити, що відбувається? — запитала вона без прелюдій. 

Лейла застигла на порозі, не розуміючи, що мати має на увазі. 

— Про що ти? 

— Про те, що я чую від сусідів, — відповіла мати, склавши руки на грудях. — Кажуть, що ти часто бачишся з дорослим чоловіком. Хто це? 

Лейла зніяковіла, її серце затремтіло. Вона не була готова до такого питання і не знала, як пояснити свої стосунки з Седом, навіть для себе, адже вона точно відчувала до нього потяг, але чи було це коханням? 

— Це просто друг, — нарешті видихнула Лейла, відчуваючи, як її голос тремтить. Вона дивилася на матір, але не могла знайти потрібних слів, щоб пояснити, що насправді означав Сед для неї. 

— Друг? — мати підняла брови. — Лейло, ти ж розумієш, що це звучить дуже підозріло. Хто цей чоловік і чому він проводить з тобою так багато часу? 

Лейла опустила очі. Вона знала, що матір не зрозуміє, адже навіть вона сама не до кінця розуміла свої почуття. Для неї Сед був не просто другом, але й тим, хто нарешті допоміг їй відчути спокій та розуміння, які вона так довго шукала. 

— Він просто допомагає мені, — спробувала пояснити Лейла. — Він дає мені поради, підтримує. Я не маю з ким більше говорити про свої проблеми... 

Мати не здавалася. 

— Лейло, я розумію, що ти можеш почуватися самотньою, але не можна так довіряти дорослому чоловіку, якого ти ледве знаєш. Це може бути небезпечно. 

Ці слова зачепили Лейлу, викликавши хвилю обурення. 

— Небезпечно? — вона не змогла стримати роздратування. — Ти нічого не знаєш про нього! Він не робить нічого поганого, він просто слухає мене, коли ти цього не робиш! 

Мати завмерла, вражена силою емоцій своєї доньки. Лейла побачила, як у її очах з’явилася суміш жалю і нерозуміння. 

— Я намагаюся тебе захистити, — тихо сказала мати. — Я просто хочу, щоб ти була в безпеці. 

— А я хочу, щоб ти хоча б спробувала мене зрозуміти, — Лейла відчула, як сльози починають наповнювати її очі. Вона відвернулася і поспішила до своєї кімнати, грюкнувши дверима. 

Сидячи на ліжку, вона відчула, як біль і сум  зливаються в єдиний клубок, що стискав її серце. Вона не знала, як вийти з цього конфлікту, не руйнуючи те, що для неї було важливим. Вона знала, що мати хвилюється за неї, але також розуміла, що Сед став для неї тією опорою, якої вона завжди потребувала.