Катаріна Рейніс - Як Не вийти заміж за бога, Катаріна Рейніс

Що ж до Фріди… Гадаю, якщо вона захоче, зможе правити Талласією самостійно. Її хватці позаздрить навіть горрай. У свої сімнадцять у дівчини досить гострий розум, розвинена уява та комерційна жилка. Інколи вона навіть помічає, що твориться під її ногами. Так, це не робить її більш привабливою, ніж решта рідні, і все ж є в ній щось таке, що змушує інших зважати на її думку. Навіть мене… іноді…

Загалом, я відволіклася! Зустрічали наших визначних родичів у дворі, прикрашеному на честь прибуття королівського подружжя. Бракувало хіба що музикантів, втім, ті зараз налаштовували інструменти в бальному залі. Холодно привітавши один одного, ми всією чесною компанією вирушили у вітальню, очікувати святкової вечері.

Вже тоді Давид виглядав недобре. Блідніший звичайного, з ледь помітною задишкою і тремтячими пальцями. Думаю, батько бачив, що коїться недобре, проте списав все на стрес, або ж ще на щось. Чудово! Гра почалася, залишається лише дочекатися кульмінації!

Стіл накрили рівно о дев'ятій. Брата вітали, бажали щастя та успіху на військовій ниві, навіть «матінка», скрививши ідеально нафарбоване обличчя, промовила декілька слів. А вже до кінця застілля гості помітно занервували. У Давида посиніли губи, він тремтів, хоча ще тримався. Невпевнено підвівшись, хлопець запросив усіх до бальної зали. От тільки ступивши кілька кроків, не втримався і впав без свідомості.

Що тоді розпочалося! Батько кричав недобитим нуаті, мачуха з синами відсунулися подалі, репетуючи про замах на їхні персони, гості заледве на голови один одному не повилазили, щоб краще розгледіти, що ж все-таки сталося. Загалом, вистава вдалася!

Через якийсь час з'явився цілитель. Уважно оглянувши хворого, він наказав перенести Давида до його кімнати і залишити там для подальшого обстеження.

- Що з ним? – лютував татко біля ліжка помираючого сина.

- Нічого смертельного, - зітхнув цілитель. - Звичайне отруєння отрутою ррукамі.

Монарх шоковано завмер. Схоже, він, як і я, не знав, що це за погань, а вже за мить продовжив свою тираду.

- То вилікуйте його!

- Не можу, - знизав плечима чоловік. - Ця отрута не сприйнятлива до магії. Потрібно чекати, доки вона сам виведеться з організму.

- І скільки?

- Все залежить від кількості прийнятої отрути. Може день чи два, а може й тиждень...

Король скривився, попихкав ще хвилину, а потім як загорлав на весь замок, аж шибки задзвеніли:

- Майя!

Ну, я вже давно була біля дверей, підглядаючи за тим, що відбувається в замкову щілину, так що довго кликати мене не потрібно було. Залетіла всередину арбалетним болтом.

- Викликав, тату? – і погляд такий безневинний, щоб навіть підкопатися не можна було.

- Це ж твоя ідея, так? - вказав він на мирно сплячого Давида. Ну то й що, що він схожий на не зовсім свіжий труп. Зате дихає, і то добре!

- Не розумію про що ти…

- Не дратуй мене! – вирував монарх. - Відповідай, скільки отрути він прийняв?

- Сьогодні чи взагалі? – зазирнула у темно-карі очі, які метали блискавки не гірше за Сварога.

- Це ще й не єдиний випадок! - вибухнув батько. – Ви мене з розуму зведете!.. За що мені такі випробування?.. Відповідай!

- За гріхи? – невпевнено знизала плечима. Цілитель поперхнувся повітрям, а король побілів, як стіна. Ну от! Довела! Ех… - Це було риторичне запитання, так?

- Скільки? – хрипів батько зірваним горлом.

- Три дні по чверті максимально допустимої дози, два дні по половині та сьогодні одна повна доза за півгодини до вашого приїзду.

- І того, майже три повні дози за п'ять днів, - бурмотів Ескулап, щось підраховуючи про себе. - Думаю, отрута виведеться десь на чотирнадцятий-шістнадцятий день. Дивно, як він тільки не помер від такої кількості.

Король невдоволено зиркнув на цілителя, проте нічого не сказавши, вилетів із кімнати.

Задоволено посміхнувшись, пригладила Давидові розтріпане волосся. Що ж, ми маємо дві седмиці для мого порятунку. Залишилося тільки придумати, як скоріше вивести отруту з тіла нашого винахідника.

Любі читачі, якщо вам сподобалася ця та інші мої книги, підписуйтеся, залишайте свої вподобайки та коментарі! Це не лише надихає, а й допомагає просувати книгу в рейтигну, щоб якомога більше читачів змогли відволіктися від своїх щоденних турбот! Щиро вдячна!

З повагою, Автор!