Джулія Рейвен - (не) Покірне Щастя, Джулія Рейвен

Розділ 2

Секунда, друга... Їхні погляди зустрілися. Саша злегка сіпнулася в останній спробі звільнитися. У спробі зупинити чоловіка перед падінням у безодню їхнього спільного божевілля. Ще трохи і їй це майже вдалося.

Але Борис відразу ж передбачив дії дівчини. За такий короткий час їхнього знайомства він занадто добре вивчив її дику вдачу і все, на що вона здатна.

Грубе хапання за волосся і ніжне ковзання рукою по тілу... Розпалена марною боротьбою, дівчина гучно дихала, вдихаючи гіркий аромат свіжозвареної кави і терпкого парфуму Бориса. Нереальне поєднання. До болю нестерпне. І зовсім неправильне.

Пальці судомно стискалися, а вузол у животі віддавав легким спазмом. Саша, прикривши очі, важко видихнула і... здалася. Але це востаннє. Точно востаннє. Після — вони поставлять крапку в їхніх стосунках.

Борис, немов почув думки дівчини, різко увійшов у неї пальцями.

Дикий дисонанс у відчуттях змусив дівчину зрадницьки скрикнути.

— Це неправильно, — із дивовижною наполегливістю бурмотіла вона. — Неправильно...

— Як скажеш, бестіє, як скажеш, — сипло погоджувався чоловік, не дозволяючи їй відсторонитися ні на міліметр від нього.

Дівчина плавилася під умілими ласками Бориса, заглушаючи всі доводи совісті власними стогонами. Хриплими й нерозбірливими бурмотіннями.

Вона ледь упізнавала свій голос, і судячи з вібрацій, він звучав рвано.

І все через Нього. Чортів контроль над власним тілом блискавично зникав, варто було Борису тільки торкнутися її оголеної шкіри.

Здавалося, чоловік рентгенівським поглядом просканував усі ерогенні точки дівчини і нахабно цим користувався. Він із маніакальною завзятістю щось шепотів їй. Пестив, гладив, цілував Сашу. Знову і знову. Як заведений механізм, створений під її тілесні потреби.

Гаряче дихання за вушком, пекучі поцілунки від шиї до маленької западинки між ключицями, шершаві пальці всередині неї перетворили Олександру на суцільну ерогенну зону. Дівчина вже не розуміла, де вона перебуває і що чоловік із нею робить. Лише б не зупинявся. Тільки не зараз, коли вона вже на межі болю від похоті, що розтікається гарячою лавою, і нестримного бажання продовжувати.

Але Борис і сам не хотів зупинятися. На секунду, навіть на частку секунди, він не міг змусити відсторонитися від її гарячого ідеального тіла, яке моментально відгукувалося на його дотики.

Впалий животик, вузькі плечі, невеликі, але пружні груди... Олександра - досконала. У всьому. І тілом, і проникливим розумом, і навіть своїм гонорливим характером.

У ній поєднуються всі протиріччя разом узяті. Зухвала і така ж ніжна водночас...

Дика кішка, яка не проти, щоб її почухали за вушком і погладили спинку.

Вона — тільки його.

Саша повернула голову і потягнулася за поцілунком. Борис тут же перехопив ініціативу. Зім'явши волосся дівчини, він злегка потягнув його назад, щоб самому впитися у вуста з гіркуватим смаком кави і сигарети. Жестом він мимоволі нагадав, хто зараз господар становища. Дівчина лише протяжно зітхнула і впустила язик чоловіка в напіввідкритий ротик.

Борису подобалося підкоряти, приборкувати Сашу. Домінувати над нею. Нехай розумом він розумів, що дівчина тільки дозволяє йому це зробити. Зовсім небагато і на дуже коротку мить. Бо повністю приборкати її запал неможливо. Та й не потрібно. Вона прекрасна у своїй незалежності, неприборканості. Повна вогню й дикої пристрасті. Тільки таку дівчину Борис хотів бачити поруч із собою. Вона - його спокуса, мана, незрозуміле безумство. Вона — його одержимість і спокуса...

Пальці Бориса доводили дівчину до нестями. Вони ковзали по вологій плоті й поверталися до набряклого клітора. Ще трохи-трохи. Зовсім трохи. Свідомість погрожувала покинути Сашу, коли її душа піднялася в самий верх і ... дівчина розчаровано видихнула. Затуманеним від похоті поглядом вона озирнулася назад. Борис прибрав пальці й задоволено оскалився.

— Не смій без мене кінчати, — хрипкий короткий наказ чоловіка.

Саша на мить розгубилася. Пульс ударив у скроні, серце зробило кульбіт від таких суворих ноток у знайомому голосі.

Він вирішив її провчити за фразу в душі? Ну так не вийде. І не таких упевнених обламувала.

— Як знаєш..., — приховуючи невдоволення, протягнула Олександра. Постраждала дівоча гордість кричала про помсту, і руда цілком їй довірилася.

Спішно озирнувшись, Саша схилилася до пледу, що валявся на підлозі. Не встигла її рука дотягнутися до нього, як дівчину одним махом потягли кудись. Гарячі долоні чоловіка одним ривком прибили її до стіни. Лопатками вона вперлася у візерунчасті шпалери.

— Ти що твориш? — гнівно вигукнула Олександра, але тут же крик її невдоволення потонув під натиском грубого поцілунку Бориса. Він впивався в її губи, покусуючи, і зовсім не ніжився з нею, ніби хотів покарати... А він і хотів. За те, що вона захотіла розлучитися. За те, що тільки він мучиться від нерозділених почуттів. За те, що вона стала занадто важливою для нього. Надто важливою. Як ніхто й ніколи.

Обхопивши гостре підборіддя, Борис змусив Сашу підняти очі на нього.

— Ти моя, — процідивши крізь зуби владну фразу, чоловік мазнув по красивому обличчю поглядом, — тільки моя. Чуєш?

— Борисе, у тебе пам'ять як у рибки? — зі смішком підсумувала дівчина і нервово облизала пересохлі вмить губи. Її щоки злегка забарвилися рум'янцем, пульс усе ще гуляв у хаосі, дихання виривалося клаптиками. — Ніяких стосунків. Тільки секс. Без зайвих зізнань.

— Ти ж сама розумієш, що ми давно перейшли межу дозволеного, — пальці Бориса ніби ненароком торкнулися її соска і злегка притиснули його, викликаючи в Саші глухий стогін, а потім ковзнули нижче по животу. До незадоволеної плоті, яка благала про продовження.

— Розумію, — прикусивши нижню губу, Саша намагалася не застогнати від ритмічних погладжувань клітора. Не можна піти на поводу тілесної слабкості. Не можна видати те, як діє на неї Борис.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍