Віктор Суворов - Її ім’я було Татьяна

class="p1">96 артилерійських полків (66 — у складі дивізій, 14 — корпусних, 16 — резерву Головного командування);

45 винищувальних і бомбардувальних авіаційних полків.

Південний фронт — це 460 тисяч бійців і командирів, 12 тисяч гармат і мінометів, 3112 танків, 2168 бойових літаків. Для забезпечення дій приморського флангу Південного фронту долучали частину сил Чорноморського флоту й кораблі Дніпровської флотилії, яких перекинули в гирло Дунаю. Позаду військ Південного фронту розгорталися частини НКВС. Усіх разом — понад півмільйона.

Війська Південного фронту отримали наказ Жукова розгромити армію Румунії в разі, якщо вона буде чинити опір.

Після зосередження військ на кордоні товариш Молотов зажадав від уряду Румунії повернути Бессарабію та Північну Буковину.

Уряд Румунії, розуміючи, що опиратися марно, віддав військам наказ на відступ.

2

Навіщо ж Сталіну і Жукову знадобилися Бессарабія та Північна Буковина?

Ось офіційна радянська відповідь. Її дав академік РАПН, доктор історичних наук, професор, полковник О. С. Орлов:

«З території Бессарабії радянська авіація могла тримати під загрозою нафтові промисли Румунії, яка була головним постачальником нафти для Німеччини. Північна Буковина потрібна була тому, що через її територію проходила рокадна залізниця стратегічного значення від Одеси через Кишинів, Чернівці, Львів, що мала європейську колію і дозволяла використовувати рухомий склад по залізницях Європи».

(Військово-історичний журнал, 1991. — № 10. — С. 17)

Я нічого не розумію!

У вересні 1939 року між Радянським Союзом і Німеччиною був підписаний договір «Про дружбу і кордон».

Повторюю: про дружбу!

У червні 1940 року жодних військових планів нападу на Радянський Союз у Німеччини не було. А війська Південного фронту під командуванням генерала армії Жукова аби рушили у Бессарабію, щоб «тримати під загрозою нафтові промисли Румунії, яка була головним постачальником нафти до Німеччини».

Це що за дружба така?

Гітлер Радянському Союзу тоді не загрожував. Навпаки! У червні 1940 року Гітлер воював проти Франції та Британії, тил Німеччини був нічим не захищений.

Не Гітлер погрожував Радянському Союзу. Це Сталін і Жуков приставили пістолет зі зведеним курком до «нафтового серця» Німеччини.

Виробництво синтетичного палива в Німеччині в гідних згадки обсягах було налагоджено лише 1943 року. У червні 1940 року Німеччина, блокована на морях британським флотом, отримувала нафту лише з Румунії та Радянського Союзу.

Тобто удар Червоної Армії в Румунію з одночасним припиненням поставок з Радянського Союзу міг умить зупинити на всіх фронтах одразу всі німецькі танки й бронетранспортери, артилерійські тягачі й автомашини, винищувачі та бомбардувальники, крейсери й лінкори, есмінці та підводні човни.

Простіше кажучи, Південний фронт під командуванням Жукова не просто відірвав від Румунії якісь землі, а створив загрозу для існування Німеччини тоді, коли Німеччина вела війну проти Франції та Великобританії. Дасть товариш Сталін наказ — Червона Армія вдарить по Плоєштах, на чому Друга світова війна завершиться перемогою Радянського Союзу.

Наші орденоносні академіки називають мене всілякими нехорошими словами, але відкрито визнають, що дії Червоної Армії проти Румунії в червні 1940 року мали на меті створення загрози нафтоносним районам Румунії, яка була головним постачальником нафти для Німеччини. А в цьому вся суть «Криголама». Шановні академіки, дякую за підтримку!

Сталіну та Жукову було замало створити загрозу Німеччині. Їм для чогось знадобилися ще Північна Буковина, паротяги та вагони з європейською колією. Навіщо ж «використовувати рухомий склад на залізницях Європи», якщо Червона Армія на цю саму Європу нападати не збиралася?

3

Найстрахітливіша й найганебніша військова поразка в усій світовій історії — це розгром Червоної Армії 1941 року. Жодна армія світу ніколи не втрачала стільки танків, гармат і літаків, стільки гвинтівок і кулеметів, стільки патронів і снарядів, не залишала таких значних територій, не здавала ворогові стільки полонених.

Планував бойові дії Червоної Армії Генеральний штаб, яким із січня 1941 року керував генерал армії Жуков. І знаходяться люди, які стверджують, що Жуков не програв жодного бою. А хіба Генеральний штаб і його геніальний начальник за ганьбу 1941 року відповідальності не несуть?

Командувач військами Київського округу генерал армії Георгій Костянтинович Жуков

Провина Жукова за розгром 1941 року не вичерпується злочинною халатністю під час планування бойових дій і самоусуненням від керівництва військами на початку війни. Розгром 1941 року став можливим тому, що роком раніше Південний фронт Жукова створив загрозу безпеці Німеччини. Бессарабію і Північну Буковину Жуков відірвав від Румунії без бою. Але безкровна перемога мала згодом криваві наслідки. Гітлер раптом зрозумів, що зовсім не він господар Європи, що Німеччина вцілому залежить від подальших дій Радянського Союзу.

Дії Червоної Армії в червні 1940 року змусили Гітлера оцінити стратегічну ситуацію зовсім із інших позицій: Німеччина веде війну проти Великобританії, але будь-якої миті армія, авіація і флот Німеччини, а також промисловість і транспорт можуть бути паралізовані, якщо так вирішить Сталін.

Відомий теоретик стратегії Б. Ліддел Гарт уважав, що зловісні дії Червоної Армії влітку 1940 року були тим поштовхом, який змусив Гітлера замислитися над подальшими планами Сталіна й дійти єдного можливого висновку.

«Гітлер мав серйозну розмову з генерал-полковником А. Йодлем про можливість війни проти Радянського Союзу у випадку, якщо Червона Армія спробує захопити нафтоносні райони Румунії.»

(Liddel Hart, В. History of the Second World War — London: Cassell, 1970), p. 150)

Це стало першим кроком до розроблення плану нападу на Радянський Союз. Не заради якогось «життєвого простору», а заради порятунку Німеччини та Європи.

Улітку 1940 року в Гітлера було стільки простору, що він його вже заледь контролював: від Нарвіка до Ліона, від Копенгагена до Праги та Відня, від Варшави до Парижа.

4

1976 року Воєнвидав опублікував зазначену книгу Ліддел Гарта російською мовою з назвою «Друга світова війна». Автором і редактором передмови був відомий борець за правду історії полковник О. І. Ржешевський.

Мабуть, через недогляд із тексту випала наведена вище цитата про причини, які змусили Гітлера розпочати підготовку до війни проти Радянського Союзу.

За цей і подібні дрібні недогляди в підготовці до видання іноземних книг, коли пропускалося найважливіше, через що сенс губився або змінювався на протилежний, Олег Олександрович Ржешевський був удостоєний орденів, посад, учених ступенів і звань, він став президентом Асоціації істориків Другої світової війни, заслуженим діячем науки РРФСР, професором, доктором наук і т.д.

Проте Ржешевський — це лише боєць ідеологічного