Олена Арматіна - Пам'ятаю тебе, Олена Арматіна

Глава 3

Тамарі щосили кинулась до будинку. Там, у дворі, чорнявий хлопчисько осідлав поваленого супротивника і хльостко завдавав йому ударів маленькими кулачками. Тамі схопила відро з водою - і виплеснула її на драчунів.

- Десмон, чим сьогодні тобі не догодив Марк? - Тамарі спробувала надати голосу строгість, але навіть у такий момент у її очах світилася гордість. Гордість за сина, який у свої чотири з гаком рочки зміг здолати майже дорослого супротивника. Вона з обожненням дивилася на свою дитину: темні очі виблискували з-під насуплених від гніву брівок, кулачки міцно стиснуті, і все тіло хлопчика натягнуте як струна - якби не мама - він би знову кинувся на Марка, що ледь отямився від нападу.

Як же він схожий на батька, - пронеслася шалена думка в голові Тамарі. І чіпкі чорні очі, і орлиний носик, і безглузда і безглузда вдача — все видавало в Десмоні породу. Хлопчик, безумовно, пішов у породу свого батька.

- Ну, кажи! - веліла Тамарі синові.

- Він убив Тассю! Він штовхнув її з урвища!

Тамарі завмерла. Біля її ніг, витираючи з обличчя кров і з побоюванням поглядаючи на маленького Десмона, сидів Марк. Йому вже виповнилося п’ятнадцять і він  був на добрих  пів голови вищим за Тамарі.

-Це не я! Це винен ваш мул! Вона випросила мого коня. Я не міг їх наздогнати! Хіба ж вона когось слухає! – Марк схлипував, щосили намагаючись стримати сльози образи і страху.

Земля захиталася під ногами у Тамарі. Здавалося, серце ось-ось зупиниться. Бігти! Бігти до річки – билася в голові тріпотлива думка.

І раптом вона завмерла.

Тук.Тук-ту-тук.

Тамарі чітко почула – це б'ється серце її доні.Жива!

Десь унизу, в районі сонячного сплетення – спалахував вогник. Це прокидалася збуджена тривогою за доньку давня магія. Ох,  тільки б не було сплеску магії. Тільки б її  магію не почув її обраний долею.

По спині пройшов холодок. У передчутті чогось жахливого Тамарі обернулася та обмерла.

За кілька кроків від неї, з клубів не то пилу, не  то туману з'явилася висока темна постать.

- Не може того бути! - ахнула про себе Тамарі. Усього на мить їй здалося,  що її викрито. Що по неї  прийшов той,  від кого вона так старанно ховалася. Як заворожена, дивилася вона на могутнього чоловіка, що наближався. І не відразу, але все ж таки помітила, як дбайливо ніс він на руках…. Тассю.

Серце жінки було готове вирватися з грудей – від страху та надії. Серце дочки билося – це головне. Все інше можна виправити - у своїх лікарських здібностях Тамарі була впевнена.

Але ось він! У першу секунду, побачивши його - страх пробіг уздовж хребта. Те ж волосся кольору воронова крила, брови-стріли, з горбинкою ніс і ніздрі, що нервово тріпотять, високі вилиці. І погляд - той же хижий погляд. Так дивиться хижак, нарешті наздогнавши свою жертву.

І все-таки це був не він! Але не було жодного сумніву в його магічному походженні. Причому ельф з тієї ж п'ятірки наймогутніших кланів світу. З ненависного їй клану темних ельфів Сільфідів. З того ненависного роду, чия кров бігла й у жилах її сина.

– Нас знайшли, - шепотіла жінка.

Тамарі готувалася до бою. До бою за життя своєї сім'ї. Її магія збиралася в тугу грудку, і стрімко розганялася по жилах до самих  кінчиків пальців. Темний ельф  був явно сильніший за жінку, і тільки могутній материнський інстинкт міг зараз підтримати її. Тамарі судомно переводила погляд із прибульця йому за спину – ось-ось мають з'явитися інші… Він повільно, з котячою грацією наближався, дбайливо несучи в обіймах таке дороге для неї дитя. Не було сумнівів, що він помітив блискавки магії,  що вирували у повітрі та навколо її долонь.

- Я не можу напасти перша, адже може постраждати моя дочка, - пролунала блискавкою думка. Клуби туману за його спиною розвіялися, але інші так і не з'явилися. Він був один? Це зовсім не вирішує результату битви - така ельфійка-недоучка, як Тамарі і хвилини не встоїть проти бойового ельфа. Сильфіди були воїнами від народження – їхній клан був настільки дружним і могутнім, що новонароджений сильфід вже з народження був щедро обдарований магією - бойовою магією. Юний Десмон навіть тут, серед людей примудрявся робити всілякі  чудеса - чудернацькі для людей, і зрозумілі для його мами.

Повільно, не зводячи гострого погляду з готовою безрозсудно кинутися в бій Тамарі, ельф поклав тіло Тассі біля її ніг. І все так само ж повільно випростався і відступив на кілька кроків.

- Він не має наміру нападати, - подумала жінка і від полегшення її коліна трохи затремтіли. Але не час  розслаблятися!! Це ж темний ельф - темрява його знає, що він може утнути наступного моменту.

- Вона спить. - Сказав чужак. Він відступив ще на крок і, завмер, глядячи за спину переляканої,  але все одно рішучої жінки. Обережно відступив ще трошки,  демонструючи їй свої  мирні наміри і несподівано розчинився в повітрі. І тільки тоді мати знесилено впала біля своєї дівчинки. Почувши тихий шурхіт за спиною, Тамарі різко обернулася, готова до найгіршого. І якби було куди впасти знову, то вона впала б.

Виявляється, маленький Десмон весь цей час стояв біля Тамарі. Стояв у бойовій стійці - а біля його ніжок клубочився туман. В очах його виблискували гнівні іскорки. Якби в цей момент вона так не турбувалася за дочку, то була б в захваті від маленького захисника. З найближчих кущів виліз ошелешений Марк. Йому було лише чотирнадцять – але для людини він був досить цупким. Незважаючи на вік, він був майстерний і сильний. І не раз рятував ельфійську родину від побутових  негараздів. Марк допоміг Тамарі перенесли Тассю до її кімнати.

- Все, Марку, дякую тобі. Але ти мусиш йди додому. Далі я впораюся сама.

Але Марк розгублено переводив погляд зі сплячої дівчинки на її матір.

-Тітка Тамі. Я точно бачив, як вона впала у воду, - бурмотів Марк. Підштовхуючи його однією рукою до виходу, іншою рукою у нього за спиною Тамарі творила магію забуття. Не могла ж вона йому пояснити, що Тасся не може постраждати від зіткнення навіть із самою бурхливою водою. Вона ж все-таки ельфійка, а не халам-балам якась. Ну, принаймні сильно постраждати вона уж точно не змогла б. Звичайно, забите тіло завтра буде боліти. Але у Тамарі попереду довга ніч і вона зможе за цей час поправити здоров'я доньки.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍