Джеймс Хедлі Чейз - Орхідей для міс Блендіш не буде, Джеймс Хедлі Чейз

— Ти що дурня клеїш? — гаркнув Райлі, втупившись у старого Сема. — Я кажу — наздожени її!

Старий Сем натиснув на газ. «Лінкольн» додав швидкості, але «ягуар» також її збільшив, і відстань між машинами поступово почала зростати.

— Для нашої чортопхайки вона мчить надто швидко, — сказав старий Сем. — Ми її не наздоженемо.

Тепер авта неслися зі швидкістю понад вісімдесят миль на годину. «Ягуар» поволі віддалявся.

Раптом, коли вони наблизились до дорожньої розвилки, старого Сема осінило.

— Тримайтеся міцніше! — заволав він, скреготнувши гальмами, що аж шини завищали. «Лінкольн» розвернуло і кинуло на узбіччя. Бейлі швиргонуло на сидіння поруч. Він відчув, що «Лінкольн» накренився, а задні колеса припіднялись і знову опустились на шосе. Авто здригнулося, коли старий Сем відпустив гальма і різко скерував машину в траву. «Лінкольн» уперся у смугу мурави, з глухим ударом пострибав нерівною поверхнею і знову вискочив на дорогу.

Зрізавши у такий спосіб кут, авто тепер опинилося перед «ягуаром».

Бейлі аж спітнів, він відкинувся на сидінні та схопився за пістолет.

— Хороша робота, — відмітив Райлі, висовуючись із машини й озираючись назад.

Старий Сем, дивлячись на «ягуар» у дзеркальце заднього огляду, почав петляти дорогою, сповільнюючи рух і змушуючи друге авто також пригальмувати. Нарешті обидві машини зупинилися. Коли Бейлі вискочив із «Лінкольна», міс Блендіш вже почала розвертати свій «ягуар». Він добіг до неї саме вчасно. Бейлі зазирнув у машину, вимкнув запалювання і наставив на дівчину пістолет.

— Виходьте, — крикнув він. — Це пограбування!

Міс Блендіш витріщилася на нього. У її великих очах застиг подив. Мак-Ґован розплющив очі, сів і повільно випростався.

Райлі залишився у «Лінкольні», пильно спостерігаючи за всім. Він висунувся з авто, тримаючи у спітнілій руці пістолет. Старий Сем нервово відчинив дверцята, готовий щомиті кинутись Бейлі на допомогу.

— Ну ж бо! Виходьте! — знову гаркнув Бейлі. — Виходьте!

Міс Блендіш вийшла з машини. Вона не виглядала наляканою — лише дуже здивованою.

— Що це все означає? — пробурмотів Мак-Ґован. Поморщившись, він також виліз із машини і тепер тримався руками за голову.

— Тихо! — гримнув Бейлі, направляючи пістолет на Мак-Ґована. — Це збройне пограбування!

Мак-Ґован вмить протверезів і підійшов до міс Блендіш.

— Знімай кольє, сестричко! — звелів Бейлі. — Хутко!

Міс Блендіш схопилась руками за шию і почала задкувати.

Бейлі вилаявся — йому вже ледь не увірвався терпець: будь-якої миті з-за рогу може вигулькнути машина, і тоді неприємностей їм не уникнути.

— Знімай кольє — інакше пошкодуєш! — гаркнув він.

Та дівчина продовжувала задкувати, і Бейлі рушив до неї швидкими кроками. Він саме минав Мак-Ґована, коли той зненацька прийшов до тями і поцілив Бейлі кулаком у голову. Бейлі похитнувся, втратив рівновагу і гепнувся на землю. Пістолет випав йому з рук.

Міс Блендіш скрикнула. Райлі ж продовжував нерухомо сидіти. Він вважав, що Бейлі цілком здатний впоратися й сам; до того ж не мав жодного бажання, аби міс Блендіш або Мак-Ґован упізнали його, якби щось пішло не так. Тому Райлі просто звелів старому Семові пильнувати за дівчиною. Той поплентався до міс Блендіш, але здавалося, що вона його навіть не помітила: дівчина не зводила очей із Бейлі, який саме зводився на коліна, мотаючи головою та лаючись. Старий Сем знічено стовбичив біля міс Блендіш, готовий схопити її, щойно вона спробує втекти.

Бейлі поглянув на Мак-Ґована, який непевними кроками саме наближався до нього: усе ще добряче напідпитку, він був рішуче налаштований на бійку.

Бейлі звівся на ноги і спробував ударити противника, цілячись Мак-Ґовану в шию. Але промахнувся, натомість Мак-Ґован уперіщив йому у живіт. Той рохнув і знову звалився на коліна: цей поганець, без сумніву, таки вмів битися. Де ж Райлі, чому він не поспішає на допомогу? Ще до того, як Бейлі спромігся підвестися, Мак-Ґован знов ушкварив його по голові, і Бейлі покотився в траву.

Лаючись на всі заставки, Райлі нарешті виліз із машини.

Рука Бейлі потяглася за пістолетом. Він схопив зброю, і коли Мак-Ґован знову рушив до нього, Бейлі підняв пістолет і натиснув на гачок.

Від звуку пострілу міс Блендіш скрикнула, закриваючи руками обличчя.

Мак-Ґован схопився за груди й осів на дорогу. На його білій сорочці проступила кров.

Бейлі вже звівся на ноги, коли до нього підбіг Райлі.

— Сучий ти сину! Що ти накоїв? — гаркнув Райлі. Він схилився над Мак-Ґованом, а потім знову поглянув на Бейлі. Той із перекошеним від страху обличчям підійшов до Мак-Ґована і також витріщився на нього.

— Він мертвий! Йолопе, навіщо ти його підстрелив? Ото вже кашу нам заварив!

Бейлі схопився за комір сорочки і рвонув його.

— Чому ти не допоміг мені? — пробурмотів він. — Що ще я мав робити? Це не моя вина!

— Розкажеш про це на суді! — гаркнув Райлі. Він був дуже наляканим. «Тепер нам світить термін за вбивство, — подумав він. — Якщо нас упіймають, то піджарять на електричному стільці...»

Бейлі зирнув на міс Блендіш, що не зводила очей із тіла Мак-Ґована, і сказав Райлі:

— Її також мусимо позбутися. Вона забагато знає.

— Стули пельку! — гаркнув Райлі. Він дивився на міс Блендіш. Раптом його осінила чудова ідея: ось де справжній шанс отримати чималі грошенята! Батько дівчини володіє мільйонами і сплатить будь-яку суму, аби повернути доньку живою. — Вона поїде з нами.

Міс Блендіш зненацька вивільнилася від старого Сема, крутнулася і рвонула на дорогу. Вилаявшись, Райлі помчав за нею. Дівчина почула його кроки і закричала. Він наздогнав її, схопив за руку, і, коли дівчина повернулась до нього обличчям, сильно вдарив у лице. Підхопивши дівчину на руки, Райлі відніс її у «Лінкольн» і кинув на заднє сидіння.

— Гей, що ти робиш? — спитав, підбігши, Бейлі.

Райлі рвучко обернувся і схопив Бейлі за комір.

— Не твоє діло!— рявкнув він. — Через тебе нам всім тепер пришиють убивство. Якщо нас схоплять, то просто засмажать на електричному стільці! Тепер ти робитимеш лише те, що я скажу! Відтягни тіло подалі від дороги і сховай кудись машину! Чуєш мене?

Озлобленість у його голосі вразила Бейлі. Коли Райлі відпустив його комір, він трохи повагався, а тоді пішов до того місця, де стояв, мов прицвяхований, старий Сем.

Разом із ним Райлі затягнув тіло Мак-Ґована в «ягуар» і відкермував машину подалі в ліс. Виконавши наказ Райлі, вони