Річард Темплар - Правила батьківства

правила полягає у визнанні, що мати спокійних, розсудливих батьків важливіше, ніж не з’їсти рибну паличку. Деякі батьки надто ускладнюють своє життя, вважаючи, що вкрай необхідно постійно дотримуватися кожного припису. Вони потерпають за кожну дрібницю.

Ми якось вирушили на денну прогулянку з двома нашими дітьми і планували покататися на паровозі. Молодшій дитині було кілька тижнів, а старшій – два роки. Лише вийшовши з авто на залізничній станції, ми помітили, що забули взути старшого малюка. Але ж не можна полишити домівку на цілий день і возити дитину на паровозі без черевиків! У нас було два варіанти: відмовитися від розваги чи катати його босоніж. Наш дворічний малюк, звісно, обрав другий варіант та попрямував до паровоза, «голосуючи» за свій вибір ногами.

Отже, ми мали визначитися: відмовитися від запланованого чи пристосуватися до ситуації. Та варто пригадати, що Правила пропонують розумне рішення – не перейматися. Або ж ми разом із нашим дворічним малюком чудово проведемо день, хай навіть босоніж, або ж впадемо у відчай та зіпсуємо день і йому, і собі. То була саме така ситуація, коли правило можна порушити (хоча не випадало знехтувати ще одним правилом і відмовитися від купання перед сном).

Тож висновок такий: якщо ви наполягаєте, що дотримуватися правил потрібно неухильно, ви порушуєте правило 5. Отак!

Варто пам’ятати, що правила пропонують розумне рішення – не перейматися.

Правило 6

Не намагайтеся зробити все

Отже, ким би вам хотілося бачити свою дитину, коли та виросте? Чемпіоном з верхової їзди? Балериною? Вченим? Професійним футболістом? Знаним скрипалем? Актором? Важко бути певним, коли вона ще маленька, тож, можливо, варто тримати всі ті варіанти напоготові, а тим часом заохочувати займатися тим, до чого вона виявляє інтерес. Так ви уникнете можливих нарікань, що запізно залучили дитину до тих чи тих занять.

Звісно, ваш графік стане вельми напруженим. Понеділок – футбол, вівторок – театральна студія, середа – кларнет, потім плавання. Четвер – балет, п’ятниця – заняття в спортзалі. А щовихідних – кінний спорт. І це йдеться лише про одну дитину. По-справжньому непереливки, коли у вас їх двоє чи троє.

Стривайте, переведіть подих. Ми пропускаємо дещо важливе. А весело пограти в садочку? А винаходити власні розваги? Де в щотижневому розкладі їм знайти час, аби переглянути кінокомедію чи просто поблукати, розглядаючи хмари та особливо нічим не переймаючись? Це теж життєво необхідні передумови дорослішання.

Ви знаєте дітей, чиє життя – безперервна вервечка уроків, тренувань і додаткових занять? Чи ви колись мали нагоду спостерігати, що відбувається, коли їм потрібно попіклуватися про себе протягом декількох днів? Припустімо, вони їдуть на відпочинок до якоїсь гарної, спокійної місцевості, де є пагорби, гори чи море. Вони не здатні дати собі ради – ось що. Вони не мають жодної гадки, як себе розважити, бо не мали часу цього навчитися. Через це доросле життя, безумовно, стане для них справжнім випробуванням. Вони не здатні навіть перевести дух, тому що ніхто ніколи не вчив їх, як це робити.

Не панікуйте. Я не пропоную вам позбавити дитину занять у всіх позашкільних закладах. Це було б украй нерозумно. Але я пропоную обмежитися, скажімо, двома видами діяльності на тиждень. І право вибору тих двох видів надати дітям. Не змушуйте їх навчатися гри на скрипці через те, що ви самі вчилися цього в дитинстві й обожнювали це. Або тому, що ви так і не навчилися грати та досі про це жалкуєте. Якщо вони захочуть зайнятися чимось іншим, їм доведеться відмовитися від однієї з секцій чи студій, які вони відвідують наразі, щоб звільнити час. (Так, їм дозволено кинути осоружний балет, хоч педагог запевняє, що, на її думку, у ваших дітей справжній талант.)

Пам’ятаєте про спокійних, врівноважених батьків з правила 1? Чи багатьох ви знаєте чудових батьків, які б водили своїх дітей на різноманітні заняття майже кожного дня? Жодного. Бо ці батьки заохочують дітей займатися тим, до чого ті виявляють справжнє зацікавлення, а решту часу малеча розважається – приміряє батьківський одяг, складає пазли, качається по землі, щось майструє з порожніх коробок з-під вівсянки, шукає жуків у садку, вишиковує своїх іграшкових динозаврів, читає книжки, які, на ваш погляд, читати вже запізно, і робить усі ті речі, що потребують робити діти, оскільки це корисно для них. До того ж зникає необхідність у вашій постійній присутності.

Так, їм дозволено кинути осоружний балет, хоч педагог запевняє, що, на її думку, у ваших дітей справжній талант.

Правило 7

Ви не зобов’язані дотримуватися кожної поради, яку вам дають (і цієї зокрема)

Про що вам говорила ваша мати? Що ви маєте тримати немовля стовпчиком кожні десять хвилин під час годування, аби вивільнити повітря, яке воно заковтнуло. А свекруха казала, що варто уникати купувати речі, які одягаються через голову. Найліпша подруга відраджувала від купівлі переносного ліжечка-кошика. Проте свояк запевняв, що воно їм урятувало життя… Аааа!

І це тільки початок. Кількість порад, якими вас буквально завалюють, коли з’являється на світ ваше немовля, жахає. Минає 18 років, а ця лавина все ще не спинилася: «Та не треба відправляти її до університету. Не марнуйте час – хай натомість отримає професію». Або: «Виштовхайте його з дому зараз, коли йому 18, інакше він залишиться біля вас до 30». Чи так: «Не купуйте їм машину. Хай самі заощаджують на неї. Ми так і робили».

Насправді є лише одна людина, до якої ви повинні прислухатися беззаперечно, – ви самі. А якщо вихованням займається й людина, з якою ви подружжя, було б мудро врахувати їхні погляди також. І цього цілком достатньо, інакше збожеволієте. А ви маєте зберігати ясний розум, якщо пам’ятаєте.

Я не кажу, що не варто прислухатися до порад, які вам дають, коли ви за ними звертаєтеся. Можете навіть скористатися однією-двома гарними настановами. Та навіть коли ваші порадники мають рацію, ви все одно не зобов’язані робити те, що вони кажуть. Лише той факт, що певний підхід, якась хитрість, конкретні техніка чи метод комусь допомогли, не означає, що вони спрацюють і у вашому випадку. Усі діти й батьки різні, тож навряд чиїсь поради стануть вам у пригоді.

Моя сусідка якось запитала моєї думки, чи потрібно годувати й вкладати спати немовля за розкладом. Сенсу питати моєї поради не було: ми абсолютно різні, як земля й небо. Вона – напрочуд зібрана, скрупульозна й організована, і найменше порушення розкладу було б для неї стресом. Я, навпаки, ставлюся