Василь Врублевський - Клітка, або Дискотека 80-х

class="b">Алька (до Воркути). А ти за мене не розписуйся…

Шпрот. Ого, як ми заспівали! Воркута, ти ж у нас дівчинка кмітливенька, розумна. Розтолкуй цій дурі, що… Ну, ти ж знаєш…

Воркута. Вона теж не дура…

Щур. Як не дура, то чого випендрюється?

Шпрот. Во-во! Час пізній. Так що давайте, ципочки, без випендросів. Жаг-жаг і по хатах!

Царик. Не вийде!

Щур. Не догнав?

Царик. Що ти не догнав? Матрос казав йому доставити. Забув?

Щур. Не забув. А кого із них?

Царик. Ведемо до нього, хай сам вибирає. А то приведеш, а йому не сподобається. Він же у нас цей…

Шпрот. Гурман…

Щур. То чо стоїмо? Пішли, красотки!

Шпрот. І без фокусів!

Воркута («підкотивши» до Царика). Царику! Нащо кудись іти? А давайте тут. Побистрячку – й розбіглися.

Царик. Ти кудись спішиш?

Воркута. Додому треба.

Царик. Що, мамка сваритись буде?

Воркута (цвиркаючи крізь зуби). Пофік мамка! У мене зранку комсомольські збори в бурсі. Погладитись, причесатися ще треба…

Царик. Що ти гониш? Які збори?

Воркута. Я ж кажу: комсомольські. Ні, серйозно!

Царик. Прогуляєш…

Воркута. Не вийде! Скандал буде…

Царик. Який скандал? Ти що, одна там комсомолка? Що, без тебе не обійдеться?!

Воркута. Одна, не одна… Грамоту мені вручати будуть. Із обкома секретар.

Щур. Во дає! Обрегочешся!

Царик. Яку грамоту? Що ти мені мізки париш?

Воркута. Яку-яку! За активну громадянську позицію. Ось яку!

Шпрот. За яку-яку таку позицію?

Воркута. Та вже є за яку… За активну!

Щур. Во дає! (Регоче). Це ти хмирю з обкома давать будеш? Активно так!

Воркута. Це вже як вийде. Але спочатку він мені давати буде. Грамоту. А там… Скаже дать – дам, куди дінуся? Начальство!..

Шпрот (до «пацанів»). Слухай, Царику! Щуре! А може й справді?.. Матрос вже дрихне. Стопудово!.. Може й справді? Воркута діло каже… Поки доберемося до Матроса, вже й ранок… Га?

Царик (мнеться). Ну… Не знаю…

Щур. В принципі… (Починають блищати очі). Тільки домовляємося: Матросу – ні-ні…

Царик (зважившись). Значить, так… Мені Воркута!

Щур. Шпроте, ти Сальмонелу?

Шпрот. Ясна річ. Треба ж за динамо наказать!

Щур. Ну, у мене вибір невеликий! (Хапає Жанку за руку, тягне до себе). Пішли, красапєта, лавочку вибирати! Пішли-пішли… (Жанка опирається). Пішли, кажу! Не наривайся! (Замахується бити). Не наривайся, кажу!

Жанка. Ну-ну… Давай!

Щур. Що то я не врубаюсь? Що, бунт?

Жанка. А мені не можна…

Щур. Що-що? Що значить: тобі не можна?

Шпрот. Та що ти її слухаєш? Дай по харі – і тягни!

Жанка. Дай! Дай по харі! (Щур заламує Жанці руку. Жанка скрикує). Тільки я на підписці у Хими!

Щур. Що-о-о?

Шпрот. Бреше!

Царик. Стоп! (До Жанки). Чим докажеш?

Жанка (визивно). Моє діло – попередити. Ви ж закон знаєте… Я що, кончена – підпискою Хими дуркувати?

Царик. І коли це він за тебе підписався? Вперше чую…

Жанка. Позавчора.

Щур. Гонить! Нутром чую…

Царик. Помовч… (До Жанки). Ну дивись!.. Якщо збрехала, сама знаєш!

Жанка. Знаю…

Царик. Усією пацанвою кликувати будемо!

Жанка (Щуру). Відпусти! (Щур відпускає). То я пішла? (Альці із Воркутою, махаючи ручкою). Па-па, дівчатка! Гарного вам відпочинку!

Жанка, гордо задерши голову, іде і зникає під аркою.

Алька і Воркута із заздрістю і водночас із ненавистю дивляться їй услід.

Щур (по недовгій паузі). Не повезло вам, красапєти! Чи, може, у вас підписка теж?

Алька і Воркута із понурою приреченістю опускають голови.

Шпрот. Ну, раз нема підписки – відпрацюєте за себе і за подружечку свою!

Царик. Негарно вона вчинила. Не по дружбі!

Воркута. Та пішла вона!..

Царик. Вона пішла, а ви лишились! Ну, що тут вдієш? Така вже доля ваша… Розчехляйтеся!

Міліцейський відділок.

Кабінет капітана. На стіні – портрет «залізного Фелікса» (Дзержинського).

Капітан сидить за столом. Заходить Матрос.

Капітан мовчки висовує шухлядку стола, Матрос мовчки опускає у шухлядку загорнутий у газету пакунок.

Матрос. Як домовлялися…

Капітан. Перерахую. Потім. Не сумнівайся.

Матрос. Можна не рахувати. Все чотко! Мені із вами в такі ігри грати не резон.

Капітан. Знаю. Просто процес люблю. Дуже, знаєш, ефект оздоровчий. Знімає втому і піднімає настрій. У тебе, що, хіба не так?

Матрос. Якось не…

Капітан (не вислухавши Матроса, засовує шухляду). Слухай, Матросе, все збираюся тебе спитати: а чого ти безкозирку не носиш? Чи хоча б тільняшку? (Наспівує).

 

«Тельняшка полосатая

В мелкую полосочку.

Ах, жизнь моя поддатая,

Да под селедочку, под водочку!»

 

Тобі, Матросе, звикати треба. Доганяєш, про що я? Підведуть тебе твої пришибеї під монастир. Та якби ж під монастир! Монастир – то ще фігня. Особливо якщо жіночий. У жіночий монастир я би й сам із задоволенням… Тут перспектива для тебе інша нарисуватись може. Нерадісна така перспективка: «Небо в клітинку, кенти у смужечку…» Доганяєш? Десь так на п’ятачок. Це якщо ще пофартить!

Матрос. Не догнав? Чого це раптом?

Капітан. Життя, Матросе, така штука… Ненадійна, одне слово, штука. Отак живеш, все на мазі, усе чудово, – і бац! (Наспівує). «Ваше благородие, госпожа удача, для кого вы добрая, а кому – иначе…» (Обірвавши спів). Фортуна, як і жінка, має здатність повертатися… культурно кажучи – спиною. Різниця тільки в тому, що коли… кхе-кхе… спиною до тебе повертається жінка – це одне. Зазвичай – захоплююче видовище! А коли фортуна – то вже інше… То гаплик! «Нічого доброго не жди, залізь у погріб і… (самими лишень губами: «…перди!»)… Культурно кажучи: пускай гази… Га, Матросе? Що ти на це скажеш?

Матрос (нервуючись). Ви… теє…

Капітан. Та не тремти! Це я так, для галочки у звіті про проведену профілактичну роботу… (Помовчавши). Про роботу, між іншим. Там у вас під боком, кажуть, якісь панки завелися.

Матрос. Які ще панки?

Капітан. От ти й розберися. Мені дільничний доповідав, що вже кількох із вибритими скронями бачив. Знаєш, що це значить?

Матрос. Ви про що?

Капітан. Я – про вибриті скроні.

Матрос. Ну, просто приколюються пацани…

Капітан. Приколюються? Та ні, Матросе, не просто приколюються. Це вони під фашистів косять.

Матрос. Та що ви!.. Знаю я їх. Гордєй, Баритон, Плюха… Які фашисти? Пацани як пацани…

Капітан. Матросе, ти що, самий вумний?..

Матрос. Та ні… Я ж… А що? Що треба?

Капітан. Оце вже молодець! Повиховуйте їх трохи, щоб не псували мені картинку у районі своїм виглядом. Зрозумів?

Матрос. Зробимо…

Капітан. Ну от і добренько. Тільки не перестарайтеся. Поганяйте трохи, але без каліцтва.

Матрос. Само собою…

Капітан. І ще…