Тарас Єфименко - Рожеві крила, Тарас Єфименко

ХО – ХОЛ замкнений в облизаних лаком жовтковх прапавуттях… 8 8 8

…хол…

закапелок в гуртожитку і несуть тебе хвилі у фруктовому цапеліні – говориш з БОГОМ на коліні – чумацький шлях за грою в більярд сміється. серце ледве б’ється… 8 8 8

…єслі б я бил танцорам…

с. чіграков я сплю легенями до верху соплом у софу щоб лійково ковтали виміри фронтитні пазухи. а час скрутив у ватний мерехт надоргазмовий тайфун тебе – бо ти – лиш володимирна – я – хрест – я – мазохіст – ти – лиш бабуся мазох – я – твій хист – ти – всього-навсього митець – я – гордий сміх і свист – а ти- банальний блазень – я – каюсь у вогні – а ти класичний жрець – що перетворює всі образи в образи. 8 8 8

…there’s no spoon…

…matrix… – є така стоката стрічка

ти чом не всміхнешся вмираючи – в небо втираючи слід лайнера світлосинього – не забуваючи про сина – грає на дримбі – шанує вівальді – то чом не всміхнешся вмираючи – не бачив мальви на мальті – чи сум дістає – роздираючи косою нитку на гудзику – хотів би під схожу музику… всміхнутись конвалійно – ніжно – згадавши – на тому тижні – питав я душу розкнижену останній жовточок здираючи – …ти чом не всміхнешся вмираючи…. 8 8 8

… дідусю алі…

є таке глазастоє мудре створіння – якому я вдячний

втомився бачити в обличчях сковорідки – що смажать яйця власних почуттів – а вакуум одержаних листів мене заплутує у волейбольну сітку. цей гоголь-моголь фраз – віршів і штампів на мене одягає плеєр – заганяє в ліс. вогонь мені дає той неповторний peace якому заздрить електрична лампа – мов дамба регулює настрій м’юзік горить у ватрі все – листи – поеми – палають власні псевдо – теореми і стогне дим в нутро моїх ілюзій… 8 8 8

…барбі…

лялька

кратеролюками ноги кохаються в спасівських вишнях . ніжними внуками зорі за пазуху з білими віршами. вогнецілунками пахнуть лаковані жовті гітари. серцепакунками вечір обтілює всі тротуари. 8 8 8

…і сонце світить і роте трава, але…

в. цой у грудях вигріваю щирий біль озоновий – у людях шамкотіння слів про власний глузд – і нікотинна тиша робінзонова жовтком обмазує куточки вуст – мов хліб оздоблює невмілий пекар. напівпрозору радість – вкрадену в медуз мені дарує київський аптекар. 8 8 8