Джеремі Макбрайд - Європейська конвенція з прав людини та кримінальний процес
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
90. З погляду внутрішньодержавного права ті правопорушення, які були інкриміновані заявникам, належали до категорії дисциплінарних: пункти (1) і (17) Правила 47 В’язничних правил встановлюють, що відповідна поведінка з боку в’язня є «порушенням дисципліни»...
Отже, ... згідно з національним правом, розгляд і ухвалення рішень щодо таких правопорушень вважались дисциплінарним провадженням і були покликані підтримувати порядок у стінах тюрми. Те, ... що рішення начальника установи не вносили до реєстру судимостей заявників просто є природним наслідком того, що правопорушення кваліфікували як дисциплінарне.
91. Однак пропоновані національним правом ознаки мають лише формальне, відносне значення; «більш значущим чинником є сам характер правопорушення» (див. «Енґель та інші...»)...
100. При тлумаченні автономного характеру поняття «кримінальний» в статті 6 Конвенції Суд наголошував, що держави-учасниці не можуть на власний розсуд кваліфікувати кримінальне правопорушення як дисциплінарне або переслідувати особу, що вчинила «змішане» правопорушення, скоріше в дисциплінарній, а не в кримінальній площині, оскільки це поставило б дію основоположних пунктів статті 6 в залежність від їхньої суверенної волі. Отже, роль Суду, відповідно до цієї статті, полягає в тому, щоб переконатися, що не відбувається неналежного вторгнення дисциплінарного в царину кримінального...
101. ... неправомірна поведінка в’язня може набувати різних форм; і хоч окремі дії, безсумнівно, є питаннями суто внутрішньої дисципліни, інші не можна розглядати під таким же кутом. Ознаки, які прямо стосувалися справи, були ті, що «певні питання могли видаватися серйознішими за інші», що неправомірність відповідної дії могла виявляти залежність від того факту, що була вчинена в тюрмі і що поведінка, яка становила собою правопорушення згідно з Правилами, могла також містити склад злочину за нормами кримінального права, отже, принаймні теоретично, ніщо не перешкоджало тому, щоб такого роду поведінка була предметом як кримінального, так і дисциплінарного провадження.
102. Окрім того, кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету — покарання і стримування від вчинення нових злочинів.
103. ... розглядувані правопорушення були спрямовані проти групи з особливим статусом, а саме осіб, позбавлених волі, чим вони відрізнялись від решти громадян. Однак ... ця обставина надає правопорушенням характеру prima facie (на перший погляд. — Прим. перекл.) дисциплінарних. Хоч це лише одна з «відповідних ознак» в оцінюванні характеру правопорушення...
104. По-друге, ... обвинувачення, висунуте проти першого заявника, відповідало правопорушенню за звичайним кримінальним правом. Так само зрозуміло, що другого заявника звинувачено в учиненні нападу, тобто правопорушенні, що визначається як нормами кримінального права, так і в’язничних правил...
105. По-третє, уряд заявляє, що дисциплінарні правила та санкції в місцях позбавлення волі насамперед призначені забезпечувати успішне функціонування системи дострокового звільнення з ув’язнення, тож «каральний» елемент, пов’язаний з цим складом злочину, є вторинним відносно первинної мети — «запобігти» порушенню порядку. Суд вважає, що призначення додаткових діб після визнання їх винними — хоч з якої позиції це розглядати — ... зроблено з метою покарати заявників за скоєні ними правопорушення та запобігти новим, що могли б бути скоєні ними або іншими ув’язненими. Він не вважає переконливим аргумент уряду, за яким розрізняється мета покарання та стримування від вчинення правопорушення, оскільки такі цілі не унеможливлюють одна одну... і визнаються характерною ознакою кримінального покарання...
106. Відповідно Суд вважає, що ці чинники, навіть якби самих їх було не досить, щоб дійти висновку про те, що інкриміновані заявникам правопорушення слід вважати «кримінальними» в цілях Конвенції, безумовно надають їм особливого характеру, який не цілком вкладається в межі суто дисциплінарної справи.
107. Тому Суд визнав за потрібне звернутися до третього критерію, а саме — характеру й ступеня суворості покарання, що загрожувало заявникам...
120. Характер та ступінь суворості покарання, що «мало бути накладене» на заявників, … визначались посиланням на максимально можливе покарання, передбачене відповідним законом...
Фактичне покарання, яке було накладене, є важливим для остаточного висновку ... проте не може применшити серйозності того, яке загрожувало від самого початку...
124. Суд робить висновок, що додаткові дні за рішенням начальника установи, були новим позбавленням волі, призначеним з каральною метою після встановлення вини...
125. При цьому лише сам факт того..., що на той час, коли ухвалив рішення начальник установи, заявники були ув’язненими, які відбували правомірно призначений тюремний строк, на думку Суду, не дає підстав відрізняти їхній випадок від випадку цивільних осіб чи військовослужбовців, які перебували на свободі. Ще більше, саме у зв’язку з цим питання про процесуальні гарантії, які мають супроводжувати процедуру ухвалення судового рішення у в’язницях, слід розглядати відповідно до норм статті 6, а не статті 5 Конвенції, як це пропонували представники уряду...
126. Суд зауважує, що в своєму рішенні у справі «Енґель та інші» ... він дійшов такого висновку:
«У суспільстві, що підтримує принцип верховенства права, до «кримінальної» сфери належать можливі покарання у вигляді позбавлення свободи, за винятком тих, що з огляду на їхній характер, тривалість чи спосіб приведення до виконання не можуть завдавати істотної шкоди. Серйозність того, що стоїть на кону, традиції держав-учасниць і значення, яке в Конвенції приділяється дотриманню права на фізичну свободу особи, — все це вимагає, щоб саме так і мало бути».
Відповідно, з огляду на те, якими могли бути строки позбавлення волі і які були реально призначені цим заявникам, можна висловити припущення, що висунуті проти них обвинувачення були кримінальними за змістом статті 6, і це є презумпцією, яку можна спростувати тільки як виняток і тільки в тому разі, якщо ці покарання у вигляді позбавлення волі не можна розглядати як такі, що «завдають істотної шкоди» з огляду на їхній характер, тривалість чи спосіб їхнього виконання...
128. У цій справі зазначено, що максимальна кількість додаткових діб, яку начальник установи міг призначити кожному заявникові, становила 42 за кожне правопорушення (Правило 50 В’язничних
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Європейська конвенція з прав людини та кримінальний процес», після закриття браузера.
